BooksUkraine.com » 📖 Сучасний любовний роман » Данелія , Таміла Калас 📚 - Українською

Читати книгу - "Данелія , Таміла Калас"

31
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Данелія" автора Таміла Калас. Жанр книги: 📖 Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 59
Перейти на сторінку:
Глава 2**

Після напруженого сніданку Данелія поспішила до своєї кімнати. Букет  виявився настільки пишним і важким, що Данелія ледь могла розгледіти сходинки перед собою. Аромат п'янких квітів заполонив увесь простір навколо, але їхня вага ставала дедалі відчутнішою. Піднімаючись до своєї кімнати, вона відчула чиюсь присутність позаду. Раптово з-за спини, мов тінь, виник Кирило. Його несподівана поява ледь не коштувала Данелії рівноваги – вона судорожно вхопилася за поручні, щоб не втратити опору.

– Не важко? Давай допоможу, – промовив Кирило, простягаючи руку та обережно підтримуючи Данелію за лікоть. У його голосі звучала несподівана турбота, що змусило її насторожитися.

– Хух, дідько, ти мало мене не злякав до смерті! Ні, дякую, я сама впораюся, – трохи задихано відповіла Данелія, намагаючись відновити рівне дихання.
Вона вже збиралася продовжити свій шлях, але щось у погляді брата її зупинило. У його зелених очах, які вона звикла бачити спокійними або насмішкуватими, тепер затаїлася якась незрозуміла хитрість, відчувався прихований підступ, мов іскра, що ледь жевріла під попелом.
Данелія, відчуваючи недобре передчуття, раптом передумала нести важкий оберемок квітів самостійно. Різким рухом вона всунула букет Кирилу. На її подив, він спритно підхопив квіти, не проронивши жодної пелюстки.

– Тобі щось потрібно? – прямо запитала вона, намагаючись зберегти спокій у голосі.

– Не так багато, як ти гадаєш, сестричко. Але щойно за сніданком мене осяяла одна цікава думка. Знаєш, при яких особливих випадках молоді дівчата так раптово поспішають вийти заміж? – Кирило так чітко інтонував своє запитання, його погляд на мить затримався на її животі, що Данелія миттєво відчула, як її обличчя вкривається рум'янцем.

Не бажаючи продовжувати цю розмову на сходах, де їх могли будь-коли почути, Данелія прудко схопила Кирила під лікоть і майже силоміць затягла його до своєї кімнати, навіть не до кінця зачинивши за собою двері.
Опинившись у безпеці від сторонніх вух, Данелія сіла на м'який пуф біля туалетного столика, нервово переплівши перед собою руки. Її голос звучав приглушено, але в ньому відчувалася сталева нотка.

– Ну, то про які ж "особливі випадки" ти так хочеш поговорити, Кириле?

– Вагітність, наприклад, – незворушно відповів брат, спостерігаючи за її реакцією.
Такого прямого запитання Данелія не очікувала. Вона різко підхопилася на ноги, її очі спалахнули тривогою. Швидким рухом вона зачинила двері на клямку, переконавшись, що їхня розмова залишиться таємницею.

– Ти що таке говориш? Тихіше! А якщо хтось почує? Бабуся, мама… це ж буде жах!

– То мої здогадки таки виявилися правдою? – з ледь помітною перемовною посмішкою запитав Кирило, обводячи її поглядом.

– А хоч би й так, що з того? Рано чи пізно про це все одно дізнаються. Я просто не хочу завчасно шокувати батьків…

- Особливо нашу Клавдію Пов'яду, яка досі свято вірить, що її зразкова онука – взірець чесноти та благопристойності. І відразу після весілля, як вона й мріяла, поїде навчатися за кордон, – цинічно додав Кирило, його слова були сповнені гіркої іронії.
Незадоволено прицмокнувши, Данелія обурено закотила очі. Вона чудово розуміла, що брат не просто допитується про її вагітність з цікавості. Йому точно потрібна якась послуга, і її мовчання є для нього цінним важелем впливу.

– То чого ти хочеш в обмін на свою мовчанку? – запитала вона, підійшовши впритул до брата, її погляд був сповнений рішучості.

– Як добре, що моя кмітлива сестричка розуміє мене з пів слова, – з награною вдячністю промовив Кирило.

– Без зайвих діалогів, Кириле. Переходь до суті, – нетерпляче обірвала його Данелія.

– Десять тисяч євро, – чітко і без вагань озвучив свою ціну Кирило.

– Десять тисяч..? І звідки, по-твоєму, я маю дістати такі гроші? Ти взагалі розумієш, яку суму називаєш?

– Ну… у тебе є багато варіантів, сестричко. Можеш позичити у свого нареченого Влада, попросити у тата під якимось слушним приводом, або, як варіант, продати одну зі своїх численних прикрас, – він зупинив погляд на золотому кулоні, подарованому бабусею, що виблискував у неї на шиї. – У тебе їх он скільки.
Кирило єхидно посміхнувся куточком рота, ледь торкаючись пальцями її прикраси, нового символу їхнього роду.

– Ох, Кириле, щось мені підказує, що ти вплутався в гру набагато гіршу за покер. Але це твої проблеми. Гаразд, я знайду ці гроші. Думаю, за тиждень зможу їх тобі віддати.

– Три дні, Данеліє. Не довше, – категорично заявив Кирило, його погляд не терпів заперечень.

– А ти не боїшся, що мій секрет виявиться не таким вже й цінним у порівнянні з твоїм? Адже я чудово знаю, для чого тобі так терміново потрібні гроші. Ти весь у боргах, Кириле. І цього разу, здається, вліз у серйозну халепу.
Влад аж нітрохи не зніяковів від її слів. Навпаки, на його блідому обличчі розцвіла впевнена усмішка. Він ніби й справді мав у своїй колоді прихований козир.

– Тоді твій секрет може набути ще більшої цінності, сестричко. Наприклад, я випадково можу натякнути Владу, що дитина, яку ти носиш, зовсім не від нього. Лише маленька випадковість…
Данелія мало не оторопіла від такої підлості. Її обличчя скривилося від гніву та обурення. Нахмуривши брови, вона стиснула пальці в кулаки, ледь стримуючи бажання зірвати на братові свою лють.
Від такого цинізму та брехні її охопило майже фізичне бажання вчепитися в його темне волосся і висмикнути хоча б пасмо. Вже подумки вона добряче подряпала б його самовдоволене обличчя і стряснула б за плечі, вимагаючи припинити цей шантаж. Одна лише ця думка змусила її серце калатати ще сильніше від гніву та безсилля. Від колись люблячого брата залишилася хіба що його приваблива зовнішність, але навіть вона тепер здавалася їй оманливою маскою. Його погляд став холодним і злим, разюче схожим на батьківський у моменти гніву.

– Але це… це брехня! – вигукнула Данелія, її голос зірвався, а в грудях забракло повітря. – Та нехай тебе грець! Добре, за три дні ти отримаєш свої кляті гроші.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 59
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Данелія , Таміла Калас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Данелія , Таміла Калас"
Біографії Блог