Читати книгу - "Чорний Янгол. Початок, Катя Губська"

- Жанр: 📖 Короткий любовний роман
- Автор: Катя Губська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Замок дю Вальї,
Передмістя Парижа, Франція
— Ти маєш вийти за нього заміж!
Слова прозвучали суворо, як грім у весняному небі. Анна, юна маркіза дю Вальї, з подивом підняла погляд на свого батька — грізного маркіза Луї дю Вальї, чия сива голова та гострий погляд навіювали шану навіть на найвпертіших придворних.
— З якого часу, батьку, ти вважаєш, що маєш право обирати за мене чоловіка? — її голос був рівним, але очі палали вогнем.
— З того часу, як ти народилась в цій родині. Він тобі пара. Походить із благородного роду, його предки — стародавні королі Франції. А ти, як донька маркіза, не можеш нехтувати обов’язками свого становища, — холодно відповів батько.
— Я вже сказала, що не вийду за нього заміж. І це — остаточне слово! — кинула Анна, не опускаючи погляду.
Маркіз люто стиснув губи.
— Якщо ти настільки вперта, тоді сама повідом йому про свою відмову! — кинув він, грюкнувши дверима.
Анна залишилась сама. Протягом кількох хвилин у кімнаті панувала напружена тиша, аж поки з-за гобелену, що приховував потайний хід, не з’явилась її найкраща подруга — Катрін де Арсен, знана в родинному колі як Кітті.
— Ти чула, що сказав мій батько? — спитала Анна, повернувшись до подруги.
Кітті тихо зітхнула.
— Вибач, подруго, але я думаю, що він має рацію. Маркіз Андре де Версі — гарний, знатний, багатий... Його манери — втілення елегантності.
— Якщо він такий чудовий, тоді, може, вийдеш за нього ти? — з іронією кинула Анна.
— Ти ж знаєш, що моє серце належить іншому...
— Знаю. Саме тому, дозволь мені самій вирішити свою долю. Це не моє кохання, Кітті. Може, він і привабливий зовні, але я відчуваю: під цією маскою прихована холодність і розрахунок. Йому потрібно лише моє придане.
Кітті сіла поруч і взяла Анну за руку.
— Якщо ти справді так вважаєш, тоді скажи йому про це. Прямо і відкрито. Він має знати правду.
Анна кивнула.
— Дякую, люба. – Вона трішки помовчала, а потім посміхнулась. - А ти згадала про кохання… Чи не йдеться про графа де Борро?
Обличчя подруги осяяло посмішкою, проте вона знову зітхнула.
— Так. І здається, я закохалась остаточно. Але я не певна, що він відповідає мені взаємністю. Шарль — з тих чоловіків, що обожнюють увагу жінок, але не прагнуть сімейного життя.
Анна усміхнулась тепло:
— Все владнається. Я певна, він має до тебе глибші почуття, ніж просто симпатію.
— Хотілося б вірити. Але я не тішу себе ілюзіями. А! — Кітті схопилась. — Я зовсім забула, навіщо прийшла. Внизу тебе чекає твій “ненаглядний” де Версі. Вдягнений так, ніби збирається на королівський прийом...
— Гаразд, — Анна рішуче підвелась. — Час покласти край цьому фарсу.
Вона розправила плечі, зробила гордий вираз обличчя й підійшла до дзеркала. Кітті, киваючи, вийшла, і майже одразу пролунав стукіт у двері.
— Заходьте, — сказала Анна суворо.
У кімнату увійшов маркіз Андре де Версі. Високий, вишукано вдягнений, з темними очима, в яких сяяли амбіції.
— Моя повага, пані, — промовив він, галантно поцілувавши їй руку.
Анна злегка вклонилась.
— Мені сказали, ви маєте дещо сказати мені, — звернувся до неї Андре.
Анна пройшлася кімнатою, зупинилася біля вікна.
— Так. Я не можу прийняти вашу пропозицію. Моє серце не з вами, пане де Версі. І я не бажаю шлюбу без кохання.
— Ви кохаєте іншого? — його голос збляк, мов осіннє листя.
— Моє серце вільне. Але в ньому немає місця для вас.
Її слова обрушились на маркіза, мов грім. Але замість того, щоб піти, він ступив уперед — і в одну мить обхопив Анну руками.
— Ви втрачаєте гідність! — різко вигукнула вона, вириваючись.
— Ти все одно станеш моєю! — прошипів він, стискаючи її ще дужче.
Анна застигла, потім прошепотіла йому на вухо:
— Якщо не хочеш, щоб про це дізналося усе вище товариство, відпусти мене негайно…
Ці слова подіяли. Маркіз, зніяковівши, відступив.
— Вибачте. Я… я був не в собі.
Забирайтесь і не приходьте більше.— Дозвольте хоч залишитися друзями…
Анна гірко розсміялася.
— Ви знущаєтесь. Після того, що зробили? Геть звідси!
Маркіз мовчки вклонився й вийшов. Анна стояла, тремтячи від гніву й приниження. Вона швидко змінила сукню на ту, що була зручна для верхової їзди, і вийшла з кімнати.
На сходах вона зустріла графа де Борро.
— Доброго дня, маркізо. Ви не бачили графині?
— Навіщо вона вам? — насторожено спитала Анна.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорний Янгол. Початок, Катя Губська», після закриття браузера.