Читати книгу - "Фея Жаклін, Maximilian Robby"

Ранок починався не з кави, фея Жаклін прокидалася рано, щоб встигнути до праці. Старанно вона збирала, сушила трави, а тоді варила зілля, які потім вливала в маленькі пляшечки, наліплювала етикетку і виставляла ними цілі полиці. Новий рецепт так схвилював її, що якесь вигадливе мугикання мелодії переросло у справжню пісеньку.

— Милі жабки
милі криски 
стануть вмістилищем
моєї...

У будиночок увірвалися так різко, що Жаклін підскочила, впустила казанок з на підлогу, і увесь його вміст на візитера. Блимнули тільки збентежені блакитні очі.

— ...миски, — закінчила і схилилася, щоб підняти горщика.

На неї з підлоги меланхолійно дивилася жаба саме з того місця, де секунду тому стояв незнайомець.

«Прокляття».

Руда фея випросталася із абсолютним розумінням, що так просто з її милих гарних рук нічого не зійде. Слідом за незнайомцем у будиночок увірвався лицар, гуркочучи обладунками.

— Принц! — А тоді спантеличено глянув на фею. — Де принц?

— Під ногами, — зітхнула сумно Жаклін над своїм казанком. Зілля було на самому денці — недостатньо, щоб заповнити бодай одну пляшечку. — Обережно, не роздави.

І вже без такого ентузіазму попленталася назад, заливати посудину водою. Лицар опустив погляд. Жаба поволі кліпнула.

В безстрашної феї Жаклін вдруге за день мало не стався інсульт, коли будиночком розлетівся пронизливий вереск.

— Ідіот!

Лицар був занадто зайнятий, скачучи в важких обладунках на одному місці, жаба безладно стрибала теж — довкола нього, із якоюсь божою поміччю досі не потрапивши йому під ноги. А тоді цей скажений танок припинився, і лицар підвів голову, абсолютно зелений.

— Перепрошую, — видушив він. — Д-де у вас... Туалет?...

Жаклін тільки пальчиком встигла ткнути — і повз неї промчав ураган, гуркочучи металом. Тільки п'яти зблиснули. Руда ледве встигла вчепитися за край столу, щоб її не знесло. У будиночок увійшов вже третій візитер за ранок, і Жаклін молилася щоб цей латний не спробував танцювати так само, як його колега.

— Де він?!

— Блює, — радісно повідомила фея, ніби це був накращий біологічний процес з усіх відомих.

— А де... — Джонас затнувся і озирнувся будиночком. Нікого. — Принц?...

— Ось, — ще радісніше заявила Жаклін і ткнула пальцем.

Не вистачить усього словникового запасу феї, щоб описати те, яким зневіреним і безпорадним стало обличчя солдата. Чоловік танців не влаштував. Натомість він підняв жабу обома руками так, ніби ніс маленьке божество, і підійшов до столу — Жаклін делікатно посторонилася.

— Скажіть, — доволі швидко зібрався лицар, і фея подумки йому поаплодувала. — Як можна перетворити його назад?

— Тю, казочок не читав? Поцілунком, звісно. Якоїсь красуні. Поцілує його — і всі чари на ні.

— Ми прийшли у пошуках феї Жаклін, але ви точно фея? — обережно якось запитав Джонас. — У казках на жаб перетворюють відьми.

— Відьма і фея відрізняються тільки настроєм, — оптимістично заявила Жаклін. — Хіба я схожа на ту, хто встав не з тієї ноги? І взагалі, досить балачок, будеш перетворювати його назад чи ні?

— Цим зазвичай займаються красуні...

— Ото вже ні, багато хочте! — щиро обурилася вона. — Фея Жаклін не цілує жаб і не цілує принців Рузвельтів! Знайшли дурну, ото вже дякую!

Якби й запропонували комусь у світі поцілувати навіть справжнього принца Рузвельта, на пропозицію пристали б тільки два види жінок: охочі до грошей і його мама.

Проблема.