Читати книгу - "Полум'я і страх , Юлія Вирва"
- Жанр: 📖 Сучасна проза
- Автор: Юлія Вирва
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Що ми знаємо про полум'я? Воно зігріває, обпікає, дарує тепло і змогу готувати їжу. Якщо полум'я щось значно більше ніж є насправді. Щось, що здатне змінити увесь світ навколо. Наповнити його теплом і світлом.
З нього з'явився перший вогняний вампір. Він не пив кров, не боявся сонця, часнику, святої води, розп'яття і облатки. Не спав у труні. Живився енергією сонця і людськими емоціями. Останнє було не просто зробити. Люди боялися і створювали про нього страшні історії, які згодом стали моторошними легендами.
Чоловік згодом одружився з вродливою дівчиною і створив рід Чорторийських. Спочатку вони нічим не відрізнялися від інших, але згодом через покоління вогняна сутність почала себе проявляти.
В наш час їхня сила поступово згасала. Дедалі частіше точилися розмови про вимирання роду, про те як це зупинити.
Якщо ми не зможемо знайти людину з пророцтва, то наш клан остаточно згине. - казав старійшина.Де нам шукати цю людину? - поцікавився один з чоловіків, дивлячись на нього своїми синіми очима.Її не треба шукати. Вона сама нас знайде. А тепер залиште мене.Коли всі розійшлися чоловік важко зітхнув. Його влада закінчувалась. Треба неодмінно знайти наступника. Того, хто зможе нести тягар відповідальності всього клану вогняних вампірів. Хтось, хто здатен відродити їхню могутність і дати нащадків. Чи знайдеться така жінка?
Сонце повільно сідало за обрій, забарвлюючи небо в кривавий колір. Йому завжди подобалось за цим спостерігати. Тільки зараз він став собою - зігнутим під тягарем стареньким дідом з проникливим поглядом світло карих очей. Ці очі з легкістю читали людей як розкриті книжки. Та не мали здатності впливати на їхню психіку. Лише спалювати або зігрівати.
Раптом він почув тихі кроки. Вони наближалися до тронної зали. Ту, яку по праву займав найстарший в роді. Двері відчинилися і на порозі з'явився той самий чоловік з зеленими очима. Його звали Юлій. Він швидко зачинив за собою двері і підійшов до старійшини
Мстиславе, скажіть чи можна жити серед людей? Мені не подобається тут. Бракує повітря і емоцій. Баланс між нами порушено. Ти мав би про це знати. Я не хочу ризикувати твоїй життям. Наш рід і так приречений. Невже не можна щось зробити? На даний час - ні. Гаразд. Але згодом я все одно буду серед людей. !Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Полум'я і страх , Юлія Вирва», після закриття браузера.
