Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"
- Жанр: Класика
- Автор: Вільям Шекспір
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вільям Шекспір
КОМЕДІЯ ПОМИЛОК
ДІЙОВІ ОСОБИ
Солін, 1 князь Ефеський. 2
Егеон, купець із Сіракуз. 3
Антіфол Ефеський, Антіфол Сіракузький, брати-близнята, сини Егеона та Емілії, але незнайомі один з одним.
Дроміо Ефеський, Дроміо Сіракузький, брати-близнята, слуги обох Антіфолів.
Балтазар, купець.
Анджело, золотар.
Перший купець, друг Антіфола Сіракузького.
Другий купець, кредитор Анджело.
Пінч, шкільний вчитель.
Емілія, дружина Егеона, абатиса монастиря в Ефесі.
Адріана, дружина Антіфола Ефеського.
Люціана, її сестра.
Люція, служниця Адріани.
Куртизанка.
Тюремник, стражники, почет і слуги.
Місце дії - Ефес.
ДІЯ ПЕРША
СЦЕНА 1
Зала в палаці князя.
Входять князь, Егеон, тюремник, стражники та почет.
Егеон
Не зволікай. Суди мене, Соліне,
І вироком скінчи мої боління.
Князь
Не захищайся, купче сіракузький.
Чиню я безсторонньо і нізащо
Законів не порушу. З ворожнечі
І розбрату постала та образа,
Якої нам завдав ваш лютий князь,
Повівшись круто з нашими купцями,
Людьми статечними. Сердегам злота
Забракло викупить своє життя.
Тоді його указ жорстокий був
Їх кров’ю скріплений. Із дня того
Ми співчуття утратили й до вас.
Коли смертельні почалися чвари,
Ми ухвалили на старійшин раді
Порвати всі стосунки торговельні
Між нашими ворожими містами.
Ще більш: коли уродженець Ефеса
У Сіракузах з’явиться на ринку,
І, навпаки, як сіракузець раптом
До гавані Ефеської причалить,-
То вмерти мусить, а його добро
У князя власність зразу переходить.
Якщо він тисячі не сплатить марок
І голови не викупить своєї.
Твоє ж майно, хоч як його цінуй,
Не варте й сотні марок; через те -
Закон засуджує тебе до страти.
Егеон
Я втішений. Як зайде сонце ясне,
Від присуду моє страждання згасне.
Князь
Скажи нам, сіракузцю, коротенько,
Чому покинув ти свій рідний край;
Навіщо ти приїхав до Ефеса?
Егеон
Ти зажадав найтяжчого від мене:
Щоб мовив я про муки невимовні...
Але, щоб знав весь світ, що я вмираю
Не за ганебний злочин, а за те,
Що підкоривсь природі,- я скажу
Все, що мій сум сказать мені дозволить.
Я родом з Сіракуз; там одружився;
І ми з дружиною були б щасливі,
Коли б не наша злоповісна доля.
Жили ми в радощах; достатки наші
Зростали все через численні й вдалі
Мої поїздки в Епідамн, 4 аж доки
Мій фактор не помер; турбота ревна
Про все моє добро, що там зосталось,
Зненацька вирвала мене з обіймів
Дружини вірної. Спливло півроку,
Коли вона (знесилившися майже
Під карою солодкою, що всі
Несуть жінки) зібралася в дорогу,
І скоро теж до мене прибула.
Щасливою вона невдовзі стала
Синів двох матір’ю, таких подібних,
Що їх ніхто не зміг би розрізнити.
У тім же домі в ту ж таки годину
Іще одна страшенно бідна жінка
Так само народила двох близнят,
Також напрочуд, надзвичайно схожих.
Я їх купив у тих батьків убогих,
Щоб слуг із них моїм синам зробити.
Жона моя, пишаючись дітьми,
Все домагалась день при дні, щоб ми
Мерщій верталися додому; леле!..
На жаль, я згоду дав занадто швидко...
І посідали ми на корабель.
Не встигли ще ми відпливти й на милю,
Як враз побачили в морській безодні,
Усім вітрам покірній, знак лихий,
Який нам віщував трагічну гибель.
Що далі, то все менше залишалось
Надії нам: з похмурого-бо неба
Лилося тьмяне світло і вливало
Нам в душі злякані жахливу певність,
Що нас чекає неминуча смерть.
Я сам охоче б кинувсь їй в обійми,
Але жони моєї голосіння,
Яка оплакувала наперед
Те, що здавалося їй неминучим,
Й квиління жалібне моїх дітей,
Хоч ті й не розуміли небезпеки,-
Примусили шукати зволікання
Для мене і для них; лиш зволікання.
Бо не було ніякого рятунку!
Матроси в човен кинулись одразу.
Й лишились ми самі на кораблі,
Що заринав поволі в люті хвилі.
Жона моя, турбуючись найбільше
Про меншого з близняток, прив’язала
Його з одним із куплених хлоп’ят
До щогли запасної, що на суднах
На шторму випадок тримають. Я ж
Зробив те саме з іншими двома.
Дітей так розмістивши, я й дружина,
З обох синів не зводячи очей,
Також до тої щогли прив’язались
З обох кінців та й віддалися хвилям,
Що, як здавалось, нас несли в Корінф.
Аж ось засяло над землею сонце
І розігнало геть всі згубні хмари,
І враз його проміння життєдайне
Угамувало хвилі, й вдалині
Ми вгледіли два кораблі, які
Пливли назустріч нам: один - з Корінфа,
А другий - з Епідавра. 5 Та раніш,
Ніж підійшли вони... О горе, горе!..
Дозволь на цьому розповідь скінчити...
Вгадай кінець... Несила говорити...
Князь
Ні, далі говори, не обривай;
Як не
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комедія помилок, Вільям Шекспір», після закриття браузера.