Читати книгу - "Не судилось!, Старицький М. П."
- Жанр: Класика
- Автор: Старицький М. П.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Старицький М. П.
НЕ СУДИЛОСЬ!
Драма в 5-ти діях
Іван Андрійович Ляшенко - 60 літ, багатий пан, але зовсім про́стий; іначе говорить не може, як по-українськи.
Анна Петрівна - 40 літ, його жінка; закида часом по-українськи, моди ради.
Николай Степанович Бєлохвостов - кузен Ляшенчихи, З0 літ; фатуватий.
Зізі - дочка Ляшенків; манірне дівча, 13 літ.
Михайло - син їх, 22-х літ, студент; чистюк і джигун.
Павло Чубань - його товариш, 25 літ; уже лікар. Бідна одіж.
Жозефіна - швейцарка, учителька.
Катря Дзвонарівна - дівчина молода, селянка.
Горпина Дзвонариха - її мати, недужа й слаба.
Дмитро Ковбань - парубок, годованець Дзвонарів.
Пашка - по́друга Катрі.
Степанида - по́критка, п’яничка й плетуха.
Шльома - жид, орендар.
Харлампій - старий лакей.
Аннушка - покоївка; вертка на всі заставки.
Селяни, соцькі, парубки, дівчата, дворові.
Діється на правім березі Дніпра, з початку 60-х років.
Між 1-ю і 2-ю дією мина два тижні; між 2-ю і 3-ю - місяць; між 3-ю і 4-ю - два місяці.
Панський садок. Наліво від слухачів - стіна офіцини; вікна й двері з ганком виходять в садок. Направо чверть кону впродовж огороджено барканом з хвірткою; за барканом - вулиця. Просто - доріжки, луговина́, дерева; між дерев далі блищить став, а з-за його визира панський будинок.
Вихід I
Михайло, розкішно по-українськи одягнений, лежить без жупана; далі на луговині Жозефіна і Зізі гуляють в м’яча.
Михайло (курить сигару). Славно покачатись на траві після купання і затягтись сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли: сьогодні уже й до школи не пішов. (Потягається). Та з цією дрібнотою нудно й волово́дитись… тільки Павло й зможе!
Голоси (за вікном). Ос-са! Рос-са! Кос-са! Нос-са!
Павло (за вікном). Ну, тепер разом, швидше, не зупиняючись.
Голоси (за вікном). Оса! Роса! Коса! Носа!
Михайло. Товчи, товчи! А я поле́жу та поніжусь: тут у холодку так славно! Вітрець подиха; пахощами якимись тягне,- здається, липа розцвіла. Читати навіть не хочеться: отак би лежав, затопивши очі у те синє море блакиті, та зорив би за хмари́ною.
Зізі (здалека). Тібора! Тібора! Піль!!
Жозефіна. Ту-бо! Ту-бо! Laissez non mouchoir. 1 Ві не карош!
Зізі. Ха-ха-ха-ха!! Пиль, пиль! Рви его, рви!
Жозефіна. Ві не рві!
Михайло. Не руш собаки! Лиши мені зараз!
Зізі. Так и послушала! Тибора, иси, иси! (Біга, тріпле платок, а собака рве).
Михайло. Лиши, кажу! А то встану та вуха намну!
Зізі. Попробуй! Я маме скажу! Мужик!
Михайло. Чекай же! (Устає).
Зізі тіка; за нею спішить Жозефіна.
Як розпустилась! Ну, я з матір’ю побалакаю про тебе! (Знов лягає).
Павло (з-за вікна). А це коло бича - обід, бачите? То вимовляється - р-р-р-р! Кажіть!
Голоси. Р-р-р-р! Р-р-р-р! Р-р-р-р!
Михайло. І не обридне йому? Уже я б такий, щоб і обідати, а він таки працює. Усе за ділом якимсь. На вулицю ледве затяг, та й то вже етнографії ради... А яка хороша Катря Дзвонарівна, таки просто і між паннами красунею була б, та й годі! Очі - карі, але глибокі, темні; а погляд - такий милий, лагідний, любий, що аж пронизує душу тихим променем... Тільки між брівок рисочка; вона надає і якусь думність личеньку, і якусь силу вдачі. Щось оце не було її; треба б довідатись через Пашку.
Вихід II
Анна Петрівна під руку з Бєлохвостовим.
Анна Петрівна (до Бєлохвостова). Я тебя непременно с ним познакомлю. Он оригинал большой; знаешь, из этих новых.
Бєлохвостов. Ну, уволь, ma chére, 2 я этих новых терпеть не могу; занесет гиль, а попробуй возражать - сейчас подлецом выругает.
Анна Петрівна. Ну нет; m-eur Поль очень умный и честный, нетронутая такая натура. Michel! Где твой Павло?
Михайло (схоплюється). А, мама! Микола! (Цілує у матері руку, а з Миколою обнімається). Павло ще й досі з школярами у офіцинах там.
Анна Петрівна. Я пойду позову его. (Іде на гайок, зазира і вступа в хату).
Михайло. Ну, Миколо, давно ми з тобою бачились!
Бєлохвостов. Давно, давно. Поздравить можно с окончанием университета?
Михайло. Ще не зовсім.
Бєлохвостов. Передержка или диссертация только?
Михайло. Дисертація.
Бєлохвостов. Молодец! Ну, куда ж после направишь стопы? На коронную или на ораторскую трибуну? 3
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не судилось!, Старицький М. П.», після закриття браузера.