Читати книгу - "Лексикон націоналіста та інші есеї, Микола Юрійович Рябчук"
- Жанр: Публіцистика / Наука, Освіта
- Автор: Микола Юрійович Рябчук
Ця збірка публіцистики є наскрізним і далекоглядним поглядом на минуле, теперішнє і майбутнє України в політичному та культурному аспектах. Автор філігранно описує феномени українських реалій, зокрема аналізує майдани України (2004 і 2013 років), розглядає кризу української еліти, кризу ідентичності українців за національністю і/або громадянством, а ще деталізує у фактах СССРівську залізну завісу ХХ століття у сфері культури та літератури зокрема.
Більшість із цих есеїв були надруковані у періодиці, найчастіше — англійською й українською, деколи польською та німецькою, а подеколи — і таким екзотичними мовами, як фарсі, турецька і каталонська. Усі українські версії автор підготував з надією на синергійний ефект зібраних під однією обкладинкою особистих дослідів та переживань — з надією на пробудження із совєтського оманного сну, який ще не розвіявся.
Для широкого кола читачів.
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зміст
Передмова
1. HOMO POLITICUS
Майдан 2.0
Чотирнадцяте найгірше місце на світі
Правий марш
Як я зробився чехословаком
Як і чому (попри все) я лишаюсь «чехословаком»
Три есеї про незалежність
2. THESAURUS POLONIA
Понад мурами
Актуальність Мілоша
З культурою й без
Український П’ятниця і два його Робінзони
Без Дикого Поля
3. САМОВИЗНАЧЕННЯ
Три есеї про ідентичність
Уявні стіни, віртуальні мости
Інцидент, або ж Дещо про повсякденні можливості досягнення неможливого
Транзит
4. IN MEMORIAM
Dances with Wolves: про Джеймса Мейса
Кінець однієї епохи
П’ять пісень про Лишегу
Сашко
Без Богдана
ЛЕКСИКОН НАЦІОНАЛІСТА ТА ІНШІ ЕСЕЇ
МИКОЛА РЯБЧУК
Лексикон націоналіста та інші есеї [Текст]: Микола Рябчук. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2022. — 216 с.
ISBN 978-617-679-845-3
Ця збірка публіцистики є наскрізним і далекоглядним поглядом на минуле, теперішнє і майбутнє України в політичному та культурному аспектах. Автор філігранно описує феномени українських реалій, зокрема аналізує майдани України (2004 і 2013 років), розглядає кризу української еліти, кризу ідентичності українців за національністю і/або громадянством, а ще деталізує у фактах СССРівську залізну завісу XX століття у сфері культури та літератури зокрема.
Більшість із цих есеїв були надруковані у періодиці, найчастіше — англійською й українською, деколи польською та німецькою, а подеколи — і таким екзотичними мовами, як фарсі, турецька і каталонська. Усі українські версії автор підготував з надією на синергійний ефект зібраних під однією обкладинкою особистих дослідів та переживань — з надією на пробудження із совєтського оманного сну, який ще не розвіявся.
Передмова
Перепробувавши в житті кільканадцять професій, зокрема й літературних, я дійшов запізнілого висновку, що моїм основним, найповнішим, найбільш «сродним», як сказав би Сковорода, жанром є есей. Це підтверджують і ті друзі, смакам яких я найбільше довіряю, натякаючи, що варт було б зосередитися саме на цьому жанрі й залишити в спокої всі інші — як я це, зрештою, вже давно зробив і з прозою, і з поезією. (Втім, чесніше, мабуть, було б сказати, що це вони зробили зі мною).
Але я й далі не можу відмовитися від публіцистики, яку вважаю, патетично кажучи, способом свого громадянського існування. І не можу відмовитися від суто академічних текстів, оскільки це від певного часу мій фах, та й, правду кажучи, досить приємна інтелектуальна розвага — на кшталт розв’язування кросвордів, складання пазла чи розпізнавання знаків на стінах лабіринту. Есей під цим оглядом куди ближчий до прози чи навіть поезії, бо не пишеться на замовлення, не планується раціонально і не обходиться зазвичай без імпровізації та натхнення.
Я маю на увазі справжній есей, той, що виводиться від його прапредка Мішеля Монтеня, а не пізніші химерні модифікації, особливо англосаксонські, серед яких під назву есей потрапляють навіть домашні завдання школярів. Насправді добрий есей, як вірш, має тезу, антитезу і синтез (в ідеалі — катарсис-ний) і водночас, як роман, має власний сюжет, інтригу (інтелектуальну) і головного героя, яким є певна ідея, теза, що зазнає різних життєвих чи мисленнєвих випробувань, перевіряється з різних боків і в різних аспектах, і в підсумку все одно залишається відкритою й неостаточною. Есей (в ідеалі) — це чисте мистецтво, гра розуму, змагання ідей та інтерпретацій. Його мета — не довести ту чи ту істину, не утвердити нас у якомусь чіткому переконані, а радше запропонувати модель постійного сумніву й пошуку, поглиблення власних уявлень про світ і про себе в ньому. В цьому сенсі есей завжди трохи іронічний, і так само (само)іронічним зобов’язаний бути автор. Щоразу, говорячи «так», він готовий почути «але». А якщо й не почути, то промовити це «але» самому.
Так мені уявляється ідеальний есей, якого хотілося б написати, проте рідко (якщо взагалі коли-небудь) вдається. Насправді мені важко уникнути публіцистики, бо саме наше життя настільки насичене важкою матерією, що неминуче перетворює кожного гомо люденса в гомо політікуса. І так само не завжди вдається вберегти легку тканину есею від важких академічних вкраплень та викладок, хоч я й розумію, що це — своєрідні shortcuts, підміна образного освоєння матеріалу суто наративним. Та все ж сподіваюся, що більшість текстів цієї книжки будуть прочитані з цікавістю, а декотрі, може, навіть з приємністю — як вірш, як роман, як публіцистична стаття чи наукова праця.
Більшість із них були надруковані у періодиці, найчастіше — англійською й українською, деколи польською та німецькою, а подеколи — і таким екзотичними мовами, як фарсі, турецька
і каталонська. Так чи так, усі українські версії я підготував з надією на синергійний ефект зібраних під однією обкладинкою дослідів. Я назвав їх «Лексиконом націоналіста…», хоч, певно, так само міг би назвати й «Лексиконом космополіта…». Обидві назви однаково іронічні й обидві лише частково висловлюють моє ставлення до певних базових цінностей і понять, до під-ставового «лексикону», яким тою чи тою мірою послуговуються обидва не чужі мені дискурси.
І насамкінець хотів би подякувати кільком інституціям, завдяки яким мені особливо гарно писалося, — Фундації Больяско, Будинкові Дори Маар, резиденції Villa Strauli та Балтійському центрові для письменників і перекладачів на Готланді.
Микола Рябчук — письменник і публіцист, провідний науковий працівник Інституту політичних досліджень НАНУ, почесний президент Українського ПЕН та голова журі міжнародної літературної нагороди «Анґелус». Автор кільканадцяти книжок та багатьох наукових і популярних статей в українських і зарубіжних виданнях. Пише українською та англійською мовами. Останні книжки — «Долання амбівалентності. Дихотомія української національної ідентичності» (2019), «Eastern Europe since 1989: Between the Loosened Authoritarianism and Unconsolidated Democracy» (2020) та «At the Fence of Metternich’s Garden. Essays on Europe, Ukraine, and Europeanization» (2021).
Я назвав книжку «Лексикон націоналіста…», хоча, певно, так само міг би її назвати й «Лексикон космополіта…». Обидві назви однаково іронічні й обидві лише частково висловлюють моє ставлення до певних базових цінностей і понять — до всього того «лексикону», яким ми так чи інакше послуговуємось у повсякденні.
1. HOMO POLITICUS
Майдан 2.0
1.
23 листопада [2013] я летів до Вільнюса на конференцію, заплановану як своєрідний пролог до наступного підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Євросоюзом. Плани трохи змінилися, тобто було вже відомо, що український уряд відмовився від підписання і що ані експрезидент Вітаутас Адамкус, ані його колега Александр Кваснєвський не з’являться на вступній «президентській» панелі разом
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лексикон націоналіста та інші есеї, Микола Юрійович Рябчук», після закриття браузера.