Читати книгу - "Серед щасливих зірок, Свободолюбива"

Це сталося в Сяючому лісі. Зовсім поряд. Ніхто ще не знав, які пригоди підготував їм... Хоча, навіщо називати його ім'я? Може Вам побути трішки детективами і дізнатися самостійно?

Надворі було темно. Тиха, спокійна, літня ніч огорнула кожен куточок Блакитної галявини. Жителі спали і з насолодою дивились на свій 10-й сон. От тільки дракончик, на ім'я - Редіенс, знову допізна переглядав улюблені комікси, водночас, дивлячись на нічне небо, що було всипане зірками.

Вечір, тиша, зорі. Чутно лише цвіркунів і жаб, які перегукуються про своє. Навіть вітру немає. Так спокійно. "Прекрасний момент" - думав дракончик.—

— Гей! Пссс! Пссс!

Що за звуки?

— Агооооов.... Редді. - звучало пошепки.

— Денні! Що ти тут робиш? - здивувався дракончик, побачивши перед собою найкращого друга.

— Ред, ходімо зі мною. Я покажу тобі зорепад!

— Зоре...що? - Редіенс глянув на друга за спантеличеним виразом обличчя.

— ЗОРЕПАД! Знаєш? Коли зірки падають на Землю!

Редіенс все ще був здивований. Але що воно таке той зорепад? І коли ще випаде нагода дізнатися? Батьки ніколи не згадували про зорепад. Раптом, жоден дракончик Блакитної галявини не знає про це. Раптом, сьогодні єдиний день, коли можна побачити ці "падаючі зорі" на власні очі! Але ж, батьки не схвалять вечірньої втечі з дому...

— Денні. Мої батьки дуже образяться, якщо я піду. Мабуть...іди сам. Так буде краще.

На обличчі у дракончика з'явився жаль і смуток. Але Денні був не з тих, кому можна так легко відмовити! А ще, він не міг так просто залишити друга на самоті, та ще й тепер з відчуттям пригнічення.

— Редді! Я вже все спланував! Ми підемо не лише дивитися на зорепад, а ще й зловимо зірку і принесемо її твоїм батькам! Тільки уяви: тобі приносять ЗІРКУ! Невже б ти образився на таке?!

Редіенс на секунду задумався і одразу ж сказав:

— Денні. Я беру свій сачок!

— Оце я розумію! Ходімо!

Двоє найкращих друзів відправились на пошуки тієї самої, заповітної зірки.

— Знаєш Ред, мені дуже пощастило, що ти мій друг. Якби навіть я тебе не знав, я б в будь-якому разі знайшов спосіб показати тобі як падають зірки! Ми б зустрілись. Точно зустрілись!

— Ох Денні, який же ти чудовий друг! До речі, а ти вже бачив зорепад?

— Звичайно! Я навіть, з татом ловив зірки! - промовив дракончик.

— Серйозно?! Чому ти раніше мені про це не розповідав?! - здивувався Редіенс.

— Тому, що зорепад потрібно дуже довго чекати! Цілісінький рік! Якби я розповів тобі раніше, ти б місця собі не знаходив від нетерплячості!

— Ден, як же добре ти мене знаєш. Як же чудово, що ми...

Тщ тщ тщ!

В мить, в небі з'явився яскравий спалах синього кольору. Дракончики кинули один на одного швидкі погляди.

— Що це було? - запитав Редіенс, відчуваючи, як на нього наливає невелика хвиля паніки.

— Спокійно... Так. Що це може бути? Хммм... Редді! - скрикнув Денні. - Це ж зірка!!! Це точно зірка!!!

Почувши про зорі, паніка Редіенса швидко минула, а натомість з'явилося надзвичайно приємне відчуття захоплення та цікавості. Редіенс більше не боявся, він зовсім забув про свій страх і у нього майже вилетіло з голови, що він утік із дому і його батьки, теж чули та бачили, цей звук і спалах.

— Денні! Ходімо швидше! Будь-ласка! Я так хочу подарувати мамі й татові зірку!

— Так, здається вона в Сяючому лісі. Побігли.

Сяючий ліс - територія, що знаходиться біля Блакитної галявини і є частиною Країни Див. Країна складалася з п'яти регіонів - Блакитна галявина, Сяючий ліс, Містичний садок, Жоржинове місто та Галявина річкової долини. І кожна з них була особливою. Жителі Блакитної галявини часто навідувались в Жоржинове місто, оскільки саме воно було центром Країни Див і саме в ньому була школа, робота, магазини і найголовніше для маленьких дракончиків - парк розваг.

Блакитна галявина - це тихе і спокійне місце, в якому жили дракончики, які полюбляють тишу і гармонію.

Поряд із Блакитною галявиною знаходилась, також, Галявина річкової долини, а якщо б ви пройшли трохи далі, то могли б побачити великий Містичний садок. Редіенс із Денні часто проводили літо саме там. Та що там літо. Кожної пори року вони із своїми сім'ями збиралися разом, влаштовуючи пікніки, граючи в сніжки, купаючись в ставку і гучно сміючись. Такі щасливі та безтурботні дні...

Що ж в собі приховував Сяючий ліс? В Сяючому лісі жили цілителі - дракончики, які зцілювали за допомогою різноманітного зілля. Але, не все так просто. Сяючий ліс був найтаємничішою територією Країни Див. Ніхто достеменно не знав, що саме там відбувається. Часто, дракончики, що приходили за зіллям, забирали його саме на кордоні - межах, що охоронялися спеціально підготованими, наймудрішими та найсміливішими драконами, які під час завершення навчання отримували свій чесно заслужений значок, що підтверджував її відповідальний статус.

Зілля могли отримати тільки дорослі дракончики, які досягли певного віку. Дітям заборонялося брати зілля, а заходити на територію Сяючого лісу - більше того. Та на жаль, Редіенс та Денні зовсім не орієнтувалися в правилах Країни Див...

— Редді, ми на місці.

— Ти впевнений Ден? Хто це такі? - пошепки сказав дракончик, помітивши двох дорослих, величних драконів, з неймовірно сяючими значками. - Може вони знайшли зірку раніше за нас? Ти тільки поглянь, які яскраві у них значки! Ох Денні, невже я не зможу принести своїм батькам хоча б трішки зірки...

Денні відчув неабиякий жаль у словах Редіенса, тож він прийняв рішення не залишати свого друга в такій ситуації ні в якому разі.

— Редді! Зберися! Я готовий вкрасти цю зірку для тебе!

— Щооо? Денні, ти серйозно зробиш це для мене?!

— Так. Я готовий. - з великою рішучістю мовив дракончик.

— Денні. - протримав паузу Ред. - Я йду з тобою!

— Ти мій найкращий друг! Ходімо.

— Який план?

— Хммм...

План було вигадано та прийнято одноголосно. І двоє друзів чим-швидше приступили до втілення свого плану в життя. А тим часом, батьки, обох маленьких та неслухняних дракончиків, зустрілись і організовували пошуки.