Читати книгу - "Війна, Lola Ley"

Вона несла в собі багато болю. Її переповнювала темрява, вона була, зла, налякана і безумна. Вона мала силу, владу і  багато втрат. Виснажена, знедолена, вперта і сильна. Вона тримала в собі багато граней. Вона бачила багато страждань, болю і вміла цінувати любов і віданність, але частіше бачила зради і ставала сильнішою через них.

Все що вона лишала за собою, палало, тліло, завжди залишало шрами. Її ненавиділи, боялись, зневажали. Її використовували, з неї сміялись, її плекали.

Їй було багато років, але вона була молода. Вона бачила тьму, і далеке світло у пітьмі, яке стухало, але іноді воно ставало яскравим полумʼям яке її ховало.

Вона ненавиділа кров і крики, але породжувала їх. Вона любила світ і знищувала його. Вона була  смілива і ніщівна. Вона руйнувала долі, чи все ж була долею.

Вона ридала, лились ріки крові, вона кричала, ревіли гармати, вона мовчала,  більше не дихали ті, на кого чекали.

Вона мала силу, але не була всесильна. Вона була непереборна, але завжди програвала. Вона б хотіла заплющити очі, але ніколи не припиняла бачити.

Вона була, є і буде. Нести розруху біль і страждання, вона ніколи не буде мертва, вона лиш буде лягати спати.

Вона завжди буде поруч, шепотом, тінью чи вітром, ніколи не буде ховатись.

Вона є.

Вона буде, бо є світ і є люди.

Бо є люди що бачили, знають є мир, і тихе небо. Де зорі, де сонце, де спокій.

Бо в світі де багато протиріч, є світло, тому є тінь. Є день і ніч

Є мир.

Тому бути і Війні

Кінець