Читати книгу - "Прочитай мене!, Євген Дмитренко"

Чому потрібно читати цю книгу? Мабуть, тому, що ця книга написана для всієї родини! Так-так, тепер не потрібно чекати Різдва, щоб зібратися у дружнє коло. Тепер, достатньо лише відкрити першу сторінку цієї книги та поринути у казковий світ чарівних літер. Тож розправляй вітрила і вперед!

Звісно ж, читати цю книгу можна й одному. Спочатку, потрібно налаштуватися дуже і дуже рішучо. Ти ризикуєш, зупинитися на першій же сторінці й відразу покликати когось на допомогу. Але, якщо прикладеш трішки зусилля, то з легкістю подолаєш невеличкі перепони, які я приховав на цих сторінках.

Пам'ятай, головне ніколи не здаватися. А також не шукати відмовок та не звинувачувати у всьому лінь. Бо лінь тут ні до чого. Адже при читанні, неважливо, маленька лінива дівчинка ти, чи завзяте хлоп'я. Тьмяно-зелені очі маєш чи взагалі, ховаєш очі за темними окулярами. Повір, літерам байдуже хто ти, їм головне, щоб їх зрозуміли, тобто прочитали.

Усі ось ці аркуші, стьожки, переплети, обкладинки — все це не стільки важливо, скільки те, що ти береш з цієї книги. Бо ж пам'ятай, я вкладав у ці сторінки часточки себе. Можливо, вона писалася не для тебе, але сто відсотків для таких як ти. Моєю метою було хоч якось відвернути увагу синів від сучасних комп'ютерних ігор та заохотити до читання.

Можливо, не усім сподобається матеріал, який я підготував для читання, але я дуже сподіваюся, що для тебе, вона стане важливою книгою. Тож, читатимеш ти її сам, чи разом з друзями, братиками, батьками чи бабусями — неважливо! Ця книга написана з любов’ю та у любові. Сім’я була добрим помічником у написанні, тому і читати, звісно ж, цікавіше буде разом. Головне розпочни, і ти навіть сам не помітиш, як дійдеш до останньої сторінки.

Найголовніше те, що якщо хоч дев’ятьом зі ста сподобається, то це для мене вже буде великим досягненням. Тому, я з легкістю можу назвати цю книгу — книгою чудес. Я тьмарився в очах своїх дітей, коли замість того, щоб прочитати їм казку на ніч, пропадав десь у роздумах та загадках. Але тепер можу з легкістю видихнути й показати їм те, чого вони так довго чекали. Дякую синам за віру!

А знаєте чому ще ця книга цікава? Тому що Ви, навіть не підозрюючи, вже порахували від одного до десяти. А почали ви рахувати зі слова «рОДИНи», і продовжили — «РізДВА» та «віТРИла». Якщо цікаво, то можете повернутися до початку й порахувати до десяти.

Що ж, якщо вже впоралися із першим завданням, то продовжимо читання книги, яка так і хоче, щоб її прочитали, бо ж так вона і називається «Прочитай мене».

Тож, уперед!