Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

діагоналі, аж раптом побачив червону стрічку на черговій статті.

Потім на ще одній. І ще. Від картинки в новинах холонула кров.

Кільце. Його на звали Кільцем. Гігантська чужопланетна

конструкція, яка покинула Венеру й прилетіла в точку, приблизно на дві астрономічні одиниці віддалену від орбіти

Нептуна, де спинилась і зібрала себе докупи.

Голден ретельно читав новину, і всередині в нього все

холонуло. Коли він підвів погляд, то побачив на порозі Еймоса

з Наомі. Еймос тримав свій термінал у руці, і на його екрані

світилися ті самі червоні стрічки.

— Капітане, ти це бачив? — запитав він.

— Ага.

— Якийсь прибацаний спробував пролетіти в Кільце.

— Ага.

Навіть таку відстань, що відділяла Цереру й Кільце, через

порож ній і неозорий океан космосу, новина про якогось ідіота, що на само робній тарадайці влетів у Кільце з однієї сторони та

не вискочив з іншої, мала здолати менше ніж за п’ять годин. Але

все відбулося два дні тому. Саме стільки її змогли протримати

в секреті різноманітні уряди, що наглядали за Кільцем.

— Ось воно, правда ж? — промовила Наомі. — Ось, що сталося.

Розділ другий. Бугай

Карлос де Вака — Бугай для друзів — не любив капітана

Ешфорда. Ніколи.

Капітан належав до тієї категорії людей, які вміють

пащекувати, навіть не роззявляючи рота. До того як піти, так би

мовити, на повну ставку в ОПА, він одержав диплом математика

у філії Бостонського університету на Місяці і ніколи не забував

про це нагадати. Так наче закінчення земного університету

автоматично вивищувало його над будь-яким поясанином.

Немовби чорнороте глузування над хлопцями типу Бугая чи

Фреда приносило йому радість. Ешфорд не був ні тим, ні іншим.

Те, як він гарячково чіплявся за все те, що, на його думку, робило його значущим чоловіком (освіта, зв’язок із Землею чи

дорослішання в Поясі), перетворювало його на об’єкт для

кпинів.

І це Ешфорд мав стати начальником експедиції.

— Ми не можемо не зважати ще й на фактор часу, — сказав

Фред Джонсон.

Фред мав препаскудний вигляд. Надто худий. У цей час геть усі

виглядали особливо худими, проте чорна шкіра Фреда набула

попелястих відтінків, що викликало в Бугая роздуми про щось

на кшталт автоімунного розладу або запущеного раку. Можливо, це всього лишень стрес, вік і недоїдання. Усе те, від чого

потерпав тут кожен, хто не мав якихось додаткових болячок чи

прикрощів. Факт у тім, що Бугай дивився на те, як у Фреда

посивіло волосся біля скронь, і розумів, що йому не подобаються

гівняні світлодіодки, які мали би імітувати сонячне світло. А те, що він чорніший від яйця, більше було пов’язано з його

шоколадною матір’ю-мексиканкою, аніж з перебуванням

в ультрафіолетовому освітленні.

У космічній чорноті він жив, відколи йому виповнилося

двадцять два. Тепер от йому сорок. І Фред, його командир та

старший офіцер в ієрархії одразу двох різних урядів, старший

від нього.

Над ними пролягав скат будівельної платформи. Гнучкі стіни

блищали, неначе зміїна луска. Десь щось постійно підвивало на

низьких нотах, і вібрація від будівельних інструментів

відчувалася в плоті всієї станції. Гравітація тут утворювалася від

обертання й становила трохи менше від стандартної третини g на самій станції Тайко. Ешфорд влаштував невеличку виставу

для землян, спершу прискорюючись, а потім пригальмовуючи.

Бугай навмисно вповільнився так, щоби змушувати його

повсякчас чекати трохи довше.

— Фактор часу? Який саме, полковнику? — запитав Ешфорд.

— Не настільки критичний, як міг би, — відповів Фред. — Після

великої зміни під час інциденту Кільце не зазнало жодних

очевидних перемін. Крізь нього більше ніхто не пролітав. Із

нього нічого не виринало. І від стадії накласти в штани люди

знову перейшли до етапу підвищеної уваги. Марс підходив до

цього питання винятково з позицій розв’язання військової та

наукової проблеми. Зо пів десятка їхніх дослідних кораблів уже