Читати книгу - "Фортеця пекла, Вікторія Ноетер"

– Демон, – один із янголів підійшов ближче. На його обличчі не відбилося жодної емоції, лише коли він перевів погляд на жінку, то з’явилася бліда благовісна посмішка, яка означала, що все буде гаразд і що злі демони не заберуть душу в пекло. – І що нам з тобою робити?

– Можемо її благословити, – втрутився інший янгол, і перед очима Карро потемніло. Вона знала, що це «благословити» означає тільки одне: один раз їй вдалося побачити цілий загін демонів, котрих благословили. Вони помирали в страшенних муках.

– За що? – одними губами вимовила вона, не тямлячи, що саме робить. Карро кинула короткий погляд на двері, але і в цей раз їх там не було. Навіть контуру не було.

– Як за що? – трішки здивовано проговорив янгол, тяжко зітхнувши. – За те, що ти демон і хотіла забрати душу, можливо, навіть не одну, – він навіть посміхнувся та трішки опустив голову, дивлячись на неї як на нерозумне дитя.

– Але ж не забрала, – заперечила Карро.

Їй не вдавалося організувати думки в їх звичному потоці, всі вони розлетілися, немов збентежені пташки, а сама вона пірнула в океан жаху і болю. Свіча, яку вона тримала, грала мерехтливим вогником на блискучих латах янголів і сяяла в їх світлих очах з краплинками світла. Карро б хотіла викинути свічник, щоб полум’я заграло на старих дощечках і знищило все, що не доїла хвороба, але янгол передбачив її подальші дії та перехопив зап'ястя, ніби гарячими долонями.

–– Я б цього не робив, незважаючи на те, що дерево вогке. вогонь спалахне відразу, – дивлячись йому в очі, вона повільно кивнула, а потім трапилося те, чого вона найбільше боялася: янгол повільно визволив свічник з тремтячих рук та накреслив хрест у повітрі. Той замайорів світлом і завертівся.

Печать янгола накладалася у двох випадках: коли потрібно благословити людину і коли потрібно покарати демона. Карро закрилася руками, гадаючи, наскільки світло роз’їсть її темну сутність, але вже через секунду спробувала втекти, натрапивши на одну перешкоду, пробити яку не було можливості.

Вона притулилася спиною до стіни та дивилася на янголів, майже нічого не бачачи, лише якусь гру світла та темряви, коли страшний хрест знову з’явився у повітрі.
Хрест спалахував світлом і зменшився, щоб прямісінько впасти їй на серце.

Янгол закрив очі, Карро також. Печать благословення лягла на серце майже відразу, тільки-но янгол повів рукою та простяг до неї білі пальці. Біль розповзалася по венах, немов розпечений метал, а саме серце з кожним поштовхом сповнювалося пекучим болем. Карро закричала, впала на підлогу, де було холодніше. Замість крові тек жар; ціле пекло розігрувалося всередині неї, і вона ковзала по підлозі, не відчуваючи більше нічого, залишився тільки біль, який обійняв усе тіло і помістив замість серця пекельний хрест розплати та покарання. Чиясь тепла долоня стала розпеченим інструментом для катування.

– Ти виживеш, лише потрібно почекати. Не тільки жінка благала про помилування і порятунок, ми чули й твій таємний крик, – холодний хрест янгола притискався до лоба. Карро вигнулась, тремтіла та благала її відпустити. Янголи не відпускали.

Під час агонії янгол запитував ще щось, але вона не пам’ятала, чи щось говорила, чи слухала взагалі.

Пітьма стала єдиною надією.