Читати книгу - "Мій ніжний звір, Rada Lia"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Якби не Соломія Дмитрівна, — промовила Лідія сором'язливо, — я би тут з голоду померла. — й жінка кивнула на пусту тарілку від борщу на столику. Орися підозріливо звузила очі.
— Ти що, отруїла Ярославову хатню робітницю? — відчитувала вона бабусю кількома хвилинами пізніше у своїй кімнаті.
— Це всього лиш проносне, — знизала плечима Соломія Дмитрівна.
— Ба, ну навіщо?..
— Ти не відчитуй мене. Ще подякуєш. Шлюби укладаються на небесах, звичайно. Однак розлучення відбуваються на землі.
Через кілька днів Лідія звільнилася через стан здоров'я. Нову хатню робітницю знайшла Соломія Дмитрівна особисто. Жінці нещодавно виповнилося шістдесят років. Само собою, що вона вже давно не носила коротких спідниць та чудово куховарила. Звали її тьотя Маша. Ярослав радо прийняв ці зміни, бо готувала Лідія препаскудно. Орися також зраділа. Але з якихось своїх, потаємних причин.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ніжний звір, Rada Lia», після закриття браузера.
