Читати книгу - "Кулінарні фіґлі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На перший – покладіть тонкий, як Ваш мізинний палець, морквяний олівець.
На інший – шматочки квашеного огірка. Іще на інший – поділений на четверо зубчик часнику.
Можна класти сало,
подрібнений чорнослив,
залишки консервованої кукурудзи,
відварені грибочки
чи мариновані лисички,
ізюм,
інжир і т. ін.
Скрутіть кожен шматок, сколіть дерев'яними шпажками. Двічі обкачайте у муці і розбитому яйці. Мука – яйце – мука – яйце. Проте бажано, щоб м'яса було значно більше, ніж кляру.
Смажте на плиті з усіх боків до рум'яного кольору. Доти, доки не будуть м'якими. Якщо м'ясо тверде і старе, сповиванці можна протушкувати на парі. Переверніть на дно чавуна з горнятком води півпорційну тарілку (дном догори), додайте ложку олії, зверху складіть свої витребеньки і тушіть 5-10 хвилин. І тоді, як кажуть у Розтоках, їх можна буде їсти губами.
До речі, витребеньки можна подавати холодними. А якщо гарячими, то бажано з гарніром. Але бажано також попередити свого гостя, що у витребеньках є шпажки. Бо він, сердега, на перших порах поїдатиме Вас очима і не дивитиметься, що кладе до рота.
У Вас же їх, сподіваюся, вдосталь, – отих жіночих витребеньок, про які навіть я не знаю…
Однак ідемо далі. Відбивні звичайні, які я Вам рекомендую приготувати про всяк випадок (ну, наприклад, на той випадок, коли коханий чоловік таки задеревіє від кулінарних несподіванок Вашого столу, і його зрадить почуття гумору, і, боронь, Боже, він іще подумає, що Ви намагаєтеся його якщо не отруїти, то принаймні причарувати, тоді Він, щоб не розсекречувати свої здогади, налягатиме на відомі і впізнавані страви).
А оскільки чоловікам обійтися без м'яса важко, тому я й рекомендую Вам відбивні. Щоправда, мої відбивні від звичайних відрізняються лише маленькою дрібничкою. Щойно я забираю їх із сковороди на тацю, я тут же перекладаю їх кільцями сирої цибулі, настояної хвилин п'ять у оцті, змішаному з чорним перчиком чи дуже пікантною ізраїльською приправою затер. Чесно кажучи, я навіть не знаю, що люблю більше – самі відбивні із запахом і смаком свіжої цибулі, чи оту мариновану цибулю.
Слово честі, якщо Вам дістанеться з-поміж усієї таці лише цибуля, у Вас вона так само лящатиме за вухами, як у Вашого гостя власне відбивні.
Я не впевнена, що у Нього вистачить терпіння дочекатися гарячих страв. Зате цього терпіння за будь-яку ціну повинно вистачити у Вас! Принаймні на те, що їх приготувати. Навіть, коли б Ви були ситі, як попова жінка, а кров у Ваших жилах була голодна, як церковна миша, все одно, люба моя, Ви зобов'язані почастувати гостя бодай одною гарячою стравою.
Гаряча страва, на мій погляд, – це демонстрація повноти Вашої спільної радості і взаєморозуміння. Останній штрих до того, що Ваша душа «нафарширована» гарячістю по вінця. Ось і доведіть Йому, що це саме так.
Такий штрих додасть нАчинка.
Святкова начинка у мене більш складна, щоденна – простіша, я би сказала, швидкісна.
Як завжди, я пропоную обидва варіанти. Вибирати Вам. Звісно, в залежності від важливості Вашого гостя.
Отже, начинка солодка (святкова).
Кожна жінка, яка вважає себе господинею і прагне сердечного приятеля, може не мати черствого серця, але черству білу хлібину на кухні мати зобов'язана.
Отже, витягуйте черству (але ж не поцвілу від давності!) хлібину і замочуйте у двох літрах теплого молока, додавайте одну склянку манки. І залишайте на півдня. Окремо збийте шестеро яєдь із півкілограмом цукру, пачкою маргарину, однією склянкою олії і все це додайте у розмоклий у молоці хліб. Добре перемішайте, додайте цедру лимона, трохи кориці і згасіть одну столову ложку соди.
Як на мене, воно вже таке смачне, що можна їсти сирим. Самому можна, але не експериментувати ж Вам з першого разу на Його шлункові. Для цього у Вас попереду – ціле життя.
Отож добре змастіть холодну жаровню смальцем – і швиденько ховайте у розігріту духовку гусятницю із начинкою. Випікайте до рум'янцю. Але без фанатизму. Тобто не при 200 за Цельсієм.
Цю ж страву при бажанні Ви можете зробити швидше – і не гірше. Отож, до справи.
НАчинка швидкісна: четверо яєць збийте з півлітровою банкою цукру, додайте трохи солі, півлітри молока або кисляку, півлітрову банку білої муки (або манки). Трохи кориці, гашеної соди, пачку маргарину. І так само в духовку хвилин на 40.
Повірте на слово: Ваш гість пальчики облизуватиме. На жаль, не Ваші. Свої. Від смакоти і задоволення.
Якщо ж Ваш обранець, борони, Господи, за формами своєї фігури наближається до фігури молодого Деміса Русоса, не додавайте в начинку цукру.
Але майте на увазі, що несолодка начинка потребує гарніру. Якщо стушкувати курку чи бодай стегенця і викласти їх у тарілку зверху на начинку – то я вже не знаю, чи залишиться на цей вечір Вашим стегенцям бодай маленький шанс бути пізнаними ретельніше, ніж стегенця курячі. Направду.
Не вірите – спробуйте.
Але якщо Вас заінтригувала таємниця капустяної спокуси, тобто сповивані свинячі реберця у фарші і капустяному листі, про що просив мене мій син, то Ви їх оберете на гарячу страву.
Отже, окремо підсмажуєте цибулю, зелень, окремо обсмажуєте з усіх боків свинячі реберця (бажано, щоб один кінець кожного реберця був вільний від м'яса). Перемелюєте на м'ясорубці куряче філе і свинину грамів по 200. У полумиску з окропом запарюєте капустяне листя (як на голубці). Тоді сповиваєте кожне ребро фаршем, а далі вгортаєте капустяним листком, – так, щоб вільний від м'яса кінець ребра визирав із капусти. Складаєте ребра (стоячи) в чавун, заливаєте соусом із сметани, смальцю і томатної пасти – і кладете в духовку.
Але признаюся: коли я особисто маю натхнення і час, коли моє серце грає у такт музиці Мендельсона, я з тими реберцями витворяю ого-о-о! які викрутаси!
Ви пам'ятаєте, що для реберець потрібне куряче філе і свинина? А курятина і свинина мають різний колір. Так ось, випендрюючись перед своїм коханим, як еквілібрист перед захопленим глядачем, один бік реберця я обгортаю курячим фаршем, а другий – свининою. Усе зі спеціями, звичайно. Знімає гість з реберця капусту – і в нього від здивування і несподіванки двоїться в очах: фарш – виявляється, різний! А поруч на тарілці – ще й грибочки у сметані.
Живи – і хочеться, кажуть у нас у Розтоках. А якщо коло Вас той, з ким хочеться… Боже праведний! Хто сказав, що життя коротке?! І вже хочеться коритися йому більше, ніж султанша своєму султану,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кулінарні фіґлі», після закриття браузера.