Читати книгу - "Кулінарні фіґлі"

Хіба що у хвилини якоїсь крайньої відвертості на тему «як: це було». Хоча, якщо по щирості, – не раджу вдаватися в ці деталі. Чоловіки не люблять жіночих спогадів про їхній досвід з іншими чоловіками. Так що пам'ятайте: чужі помилки – це наше багатство, якщо ми хочемо бути щасливими… Тому лишіть собі на пам'ять спогади про прощання з невинністю. Але я дещо відхилилася від головного.

Під Сліди невинності рекомендую хороше сухе вино і просто зітхання. Але нетривалі. Хоча… як вийде. Тут рецепт менш точний, ніж для наступної страви.

Воно й зрозуміло: коли все єство напружене, як тятива в руках лучника, що бере участь в олімпійських іграх, слід дотримуватися не лише системи кулінарних натяків, але й стежити за точністю рецептури. Хоча в подальшому Вам не доведеться хапатися за домашні терези, щоб приготувати іще щось смачненьке. Запевняю: страви, приготовлені не на вагу, а на око, – все одно що вибрані нами люди: без довідки від психіатра, без посвідчення особи, банківського рахунку і т. ін., а тільки за покликом серця.

Так само, як радість наших сліпих сердець визначають не документи, так само смак страв визначають далеко не кухонні ваги. Довіряйте своєму оку, язику і природному смаку. Ви побачите: це приємніше, ніж бухгалтерське вираховування калорій і зважування грамів.

Отже, Ви хочете ще раз сказати Йому про наповнене любов'ю своє серце? Повірте, немає нічого простішого, аніж страва серце, як ружа (для не дуже тямовитих – трояндове серце) або ж серце, як чайна ружа (на вибір).

Заздалегідь підготуйте шмат свинини. Бажано підчеревину чи ошийок. Розріжте м'ясо таким чином, щоб вийшов круглий чи квадратний шматок (як лист розкачаного тіста). М'ясо трохи відбийте дерев'яним молотком. Тільки не бийте так, як мій розтіцький сусід свою жінку, – щоб і слідів не лишилося. Відбивайте легенько і по м'ясові, а не по пальцях. Покладіть жирним доверху. Поперчіть, посоліть, можете посипати спеціями для грилю. А тоді вибирайте: серце, як ружа, чи серце, як чайна ружа. Зробіть і таке, й інше. Клопоту небагато, зате скільки приємності!

Отже, трояндове серце. Беріть сиру моркву, стружіть гострим ножиком так само тонко, як тонко співає в ці хвилини Ваше розбурхане серце. Змішайте стружку з подрібненою петрушкою, лавровим листком і сіллю і викладайте на м'ясо. Згорніть тугим рулетом. Обв'яжіть міцною ниткою. Але не шкодуйте ниток, як не шкодуйте ніколи нічого іншого для коханої людини. Навіть, якщо до завтра Ви залишитеся без жодної нитки. Сподіваюся, Вам до ранку колготи зашивати не доведеться.

Сповитий, як немовля, м'ясний рулет кладіть у духовку швом донизу. Якщо не обгортатимете його фольгою, м'ясо матиме червонястий вигляд і хрумкий смак. У фользі воно буде більш ніжне. Вибирайте, як хочете. Час від часу поливайте його водою чи юшкою з дека.

«У час прощання, мій коханий, візьми троянду-ружу», – співатиме кухонний брехунець, а Ви переінакшуйте «прощання» на «стрічання», бо нащо воно вам – прощання? Наспівуйте і робіть, робіть, моя голубко, іще одне рукотворне диво – чайну ружу..

Візьміть такий же (невеликий) шмат м'яса. Засмажте яєшню. Але послухайте яку! Розколотіть чотири, п'ять чи скільки не жаль домашніх жовтків, посоліть і смажте у сковороді трохи меншого розміру, ніж шматок м'яса. Смажте на маленькому вогні, а не як під сонцем Шарм – аль – Шейху: щоб не пригоріло. Обережно дерев'яною лопаткою викладіть це жовте диво на м'ясо. І знов пеленайте рулетом. В'яжіть. Тоді кладіть у духовку запікатися. І не забудьте обертати.

Ось Вам і чайна ружа.

Не знаю, як у Вас, але у мене вже тече слинка, коли згадаю, як вони гарно сусідять на святковому столі – м'ясйі ружі різних відтінків – з морквою і жовтком.

Ага, за тою слинкою забула Вас попередити, що перш ніж різати по живому ці смачні ружі, до яких потім, до речі, можна припасувати зелені ніжки цибулі, кінзи, цицмати чи ще якоїсь городньої холери, не забудьте їх добре охолодити. А різати слід не дуже тонко. І не тільки задля того, щоб було що у рот узяти і щоб не розсипалося, але щоб Ваш кулінарний щасливець не подумав, що Ви скупі, через те Ваші ружі такі тонкі, що крізь них до Північного полюса видно.

О, та Він навіть без слів уже давно здогадався, як ніжно і щиро Ви прагнете сказати йому про своє не щойно, але і не вчора народжене почуття. Думаю, що перший спільний обід чи вечеря якнайкраще пасують для того, щоб не надто сміливо, але й не дуже скрадливо сказати, що ваша народжена любов – як жовтороте пташа у гнізді. Ви погоджуєтеся?

Для цього натяку щонайкраще смакуватиме страва жовторотик. Для неї Вам знадобиться півкілограма кілька разів пропущеної через м'ясорубку і добре вибитої в руках телятини, п'ятеро-шестеро варених домашніх яєць. Телятину поперчіть, посоліть, можете додати столову ложку борошна або краще крохмалю і смаженої цибулі. Варені яйця звільніть наполовину від білка, а якщо яєць мало, поділіть їх навпіл і верхівки звільніть від білка. Із м'яса сформуйте круглі кульки. У кожній зробіть заглибнику завбільшки з яйце (чи половину яйця). Покладіть яйця жовтком догори, приплюсніть з боків і поставте запікатися у духовку в сковороді, добре змащеній смальцем, згодом додайте води.

Якщо для такої врочистої нагоди Вам не жаль баночки консервованої кукурудзи чи зеленого горошку, або ж – і того, і другого, то покладіть їх замість яйця у кожну сформовану котлетку.

Що? Ви вважаєте, що до такого жовторотика потрібен відповідний гарнір? Без проблем!

Відваріть жменьку спагетті. Візьміть кілька стружок корейської моркви. Змішайте із відвареними спагетті. Додайте розбите яйце. Посоліть. Сформуйте на деці гніздечка із спагетті з морквою. Зверху викладіть корейську чи свіжотерту моркву. Запікайте поруч із м'ясними жовторотиками. І гарантую: Ваша сердечна жовто-зеленорота любов зачервониться уже найближчим часом. Бо вона зиркає – ось бачите! – гніздами із тарілки своїми чистими, невинними і багатоколірними очицями на вас обох, і як же її зрадити, таку беззахисну і таку юну?

Якщо Ваш гість ходить попідруч із сміхом і ще остаточно не розпрощався із почуттям гумору, запропонуйте йому страву під назвою м'ясні витребеньки (сповиванці).

Приготуйте хоча би по одному витребенькові. Тим паче, що всі чоловіки, (і Ваш напевно ж) упевнені: кожна жінка – трохи витребенькувата.

Немає простішого, аніж робити витребеньки. До того ж шматки м'яса для традиційних відбивних Ви вже наготували.

Сподіваюся, вони трохи більші, ніж половинка Вашої рожевої долоньки. Отож на кожен шматок відбивної покладіть всякої