Читати книгу - "Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу"

Поразка Ізраїля в другій інтифаді

У сіоністських фанатиків згасають усі їхні надії на брутальну фальшиву державу, яка поки що при владі. Вони сподівалися, що зможуть поставити повсталих палестинців на коліна і придушити інтифаду своїми залізними чоботами і кулаками з багнетами. Однак, починаючи із дня виникнення цієї держави вогонь інтифади лише розгорається з кожним днем. Це була їхня остання надія. Тепер у них розкол. Ті, хто подолали величезну відстань щоб окупувати цю країну щоб жити в безпеці, нині задумуються про повернення. Багато з них уже повернулися, а інші не наважуються емігрувати до Палестини. Їм бракує рішучості. Вони почуваються слабкими. Між ними є розкол. Вони не впевнені у своєму майбутньому. Вони не уявляють для себе світлих перспектив. Сіоністські окупанти панікують і їхні дії та слова свідчать про це. Ці події можуть бути гіркими та сумними для палестинців, але для ворогів вони значно гіркіші. Яким красномовним є цей святий аят: «Якщо ви страждаєте, то і вони страждають так, як страждаєте ви. Але ви сподіваєтесь на те від Аллаха, на що не сподіваються вони.» [Святий Коран, 4:104] Якщо вам боляче у цій битві, то ворогам також боляче. Ворог потерпілий також: навіть більше, ніж ви. Різниця у тому, що є світлі перспективи для палестинців, чого немає для сіоністських окупантів. У майбутньому, роблячи зусилля, палестинці можуть досягти свої світлих перспектив.

Результат «мирних переговорів»: стирання палестинського питання із пам’яті

Одні з питань, що виникли сьогодні задля стирання палестинського питання із пам’яті, та щоб попередити згадку про нього у громадській думці ісламської умми, це так звані мирні переговори, що проходять між групою палестинців – зокрема Арафатом і його партією – та ізраїльтянами, питання про переговори, Палестинська «Автономія» й тому подібні. Ці махінації та хитрощі, що спроектовані ізраїльтянами, варті найбільшого осуду і, на жаль, деякі мусульмани та деякі палестинці потрапили в їхню пастку.

Мусульманські нації ненавидять тих, хто веде переговори з Ізраїлем

Я не думаю, що горді арабські держави готові терпіти це приниження. Їхні нації анітрохи не будуть терпіти це приниження. Якщо американці думають, що близькосхідне питання може бути вирішене у такий спосіб, то вони роблять помилку. Вони повинні знати, що будь-який уряд, що сяде за стіл переговорів із сіоністськими окупантами, втратить свої позиції серед свого народу і в результаті, нестабільність у цьому регіоні буде зростати щоденно.

Народи цих держав ідуть своїм власним шляхом. Режими, що чинитимуть дії проти власних народів, матимуть таку ж долю, як кемп-девідські переговорники.

Дві ілюзії: непереможність Ізраїлю та можливість мирного співіснування з ним

Деякі люди вигукують лозунги на підтримку «реалізму» вірячи в ілюзію, що сіоністський режим непереможний, вони здалися і просять окупаційні сили про поступки. Інші вірять, що друге або третє покоління сіоністських політиків не вчинятимуть таких злочинів, які вчиняло перше покоління та плекають надії про мирне співіснування із сіоністами. Як перші, так і другі повинні усвідомити, що вони помилялись. Спершу, після хвилі пробудження в ісламській уммі та після цвітіння молодих паростків ісламського спротиву, фальшивий фасад могутності осипається і ознаки неправоздатності та розчарування з’являються у будівлі цього окупаційного режиму. По-друге, агресивна природа сіоністського режиму та безсоромні злочини керівників цього режиму сьогодні такі ж самі, як і у перші десятиліття його існування. І вони не будуть утримуватись від здійснення нових злочинів, коли вони відчують, що здатні це зробити.

Розділ 2. Перемоги та уроки

Повстання палестинців зруйнувало всі розрахунки Ізраїлю

Другим дуже важливим моментом є те, що це повстання зруйнувало всі розрахунки окупаційного сіоністського режиму. Тому що їхні розрахунки базувались на припущенні, що з часом палестинці втратять свою енергію та рішучість чинити опір після минулих утисків та після вигнання більш ніж половини населення із Палестини. Їхні розрахунки й припущення показали свою хибність. Коли тисячі й тисячі людей, що живуть в Палестині – а також непалестинців, що живуть у Лівані, Йорданії та інших країнах – рішучі до боротьби із сіоністським режимом, сіоністи більше не матимуть безпечної гавані, яку вони думали що збудують шляхом переселення непалестинських євреїв із усього світу. Сьогодні їхні розрахунки зруйновані. Ось чому їхній режим змушений був опиратися. Вони змушені це робити: не мають іншого вибору. Звісно, ті, хто штовхає сіоністський режим до спротиву, думають, що своїми бандитськими діями вони обов’язково встановити іще брутальніший режим, однак їхні розрахунки хибні. Це питання не є дріб’язковим. Це головне питання. Доля ісламського світу, доля кожної ісламської країни – а особливо тих, котрі близькі до цього джерела небезпеки та цієї пухлини корупції – залежать від долі Палестини.

Самовіддана палестинська молодь становить загрозу рівноцінну тій, яку може становити армія

Битва, яку розпочала палестинська нація не є битвою між двома арміями, тому не правильним буде сказати, що якась сторона має більше танків, ніж інша сторона. Це битва тіл та душ людей, що не бояться загинути. Кожна самовіддана молода людина, яка б’ється проти окупаційного режиму становиться для сіоністів загрозу рівноцінну тій, яку може становити армія. Такій молоді неможливо протидіяти танками, ракетами, бомбардувальниками та гелікоптерами. Коли людина – навіть цілком самотня – не боїться смерті й готова до самопожертви в ім’я Бога та виконання своєї обіцянки, тоді перетворюється на найбільшу загрозу для невірних матеріалістів. В результаті, ви бачите, що коли американці мають справу з палестинською молоддю, що готова стати мучениками, вони займають позицію проти них на найвищому державному рівні. Я певен, що їхня позиція марна. Дії палестинців, їхня самовбивча місія, не спровоковані сентиментами: їхні дії мають натхненні вірою в іслам, Судний День та загробне життя. Де б не було натхнення ісламом, там є загроза для нахабних сил. Щоб домінувати у Палестині нахабні держави мають боротися з ісламом. Війна проти ісламу означає війну проти ісламського світу й ця війна нікуди їх не приведе.

Посил 22-денної війни проти Гази

В ім’я Аллаха, Милостивого, Милосердного!

Дорогий брате, муджагид, пане Ханія,

Ми віддаємо шану вашому терпінню.

Терпіння, яке показали Ви, а також хоробрі самовіддані муджагиди Гази за останні двадцять днів (із листа до Ісмаїла Ханії, 15 січня 2009 – прим. перекладача) перед зіткненням із найбільш трагічними військовими злочинами в історії, піднесло прапор шляхетності в мусульманському світі.