Читати книгу - "Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу"

які видавали себе за євреїв, переїхали до Палестини під приводом допомоги родичам жертв расизму задля зміцнення антиісламського режиму в центрі ісламського світу та щоб відділити західну частину цього світу від його східної частити після 13 століть єдності. Спершу, мусульмани були дезорієнтовані, оскільки не усвідомлювали справжньої природи цієї змови сіоністів та їхніх західних прибічників.

Три стовпи незаконного домінування сіоністів

Незаконне домінування сіоністів над Палестиною базується на трьох стовпах:

Першим стовпом є брутальне поводження з арабами. Вони поводяться із реальними господарями палестинської землі насильно і безжалісно. Вони не виявляли ніякої м’якості до арабів.

Другим стовпом є брехня, спрямована до глобальної публічної думки. Ця брехня є дивовижною. Ще до окупації Палестини та після вони стільки всього набрехали через сіоністські ЗМІ, що навіть деякі єврейські капіталісти були заарештовані за брехню! Звісно ж, чимало людей повірили у їхню брехню. Вони зуміли обманути навіть французького філософа та письменника Жан-Поля Сартра. Коли я був молодим, я шанував цього філософа та людей йому подібних. Він написав книгу і я прочитав її 30 років тому. Там були такі слова: «Земля без людей для людей без землі». Автор припускав, що євреї не мають своєї землі й вирішили емігрувати до Палестини, землі без людей. Фраза «земля без людей» була безглуздою. Була нація, що працювала на палестинській землі. Щодо цього є багато свідчень. Один іноземний автор писав про зелені лани пшениці в Палестині, які простягалися аж до горизонту як море, так далеко, наскільки очі бачили. Вони вдавали, ніби Палестина була покинутою і бідною землею і що вони стали людьми, які освоїли її. Це була брехня з метою маніпуляції суспільною думкою. Вони завжди намагалися показати себе як жертв. У американських журналах, таких як Times або Newsweek, на які я інколи посилаюсь, як тільки щось погане трапиться з єврейською сім’єю, вони показують фото убитого, розповідають усі деталі його життя та перебільшують страждання його дітей. Проте сотні й тисячі жахливих злочинів учиняються проти палестинської молоді, сімей, дітей, жінок у окупованій Палестині та у Лівані й вони про це не згадують.

… І сьогодні головним завдання сіоністів є встановлення «великого Ізраїлю». Звісно, вони рідко згадують цю ідею в наші дні. Намагаються заперечити її. Вони знову брешуть громадській думці. Чому? Тому що на даному етапі вони намагаються приховати свої експансіоністські цілі.

… Третім стовпом є таємні домовленості з іншими або те, що вони звуть «лоббізмом». Вони домовляються, у тому числі таємно, з іншими державами, індивідами, політиками, інтелектуалами, письменниками і поетами. Їхня робота, певною мірою, базується на цих трьох стовпах і вони окуповують Палестину покладаючись на ці махінації. Більше того, інші держави, особливо Англія, допомогали їм у цьому. За виключенням кількох випадків, вони завжди користувалися підтримкою Ліги Націй – яка була заснована з метою «берегти мир» - а згодом ООН. У році 1948 (насправді 1947 – прим. перекладача) ООН прийняла резолюцію про поділ Палестини без жодної на те підстави. Вони виділили євреям 57% палестинської землі, тоді коли вони мали тільки 50% до прийняття резолюції. Вони сформували державу й тоді ці проблеми – атаки на палестинські села, міста, невинних людей – мали місце. Звісно, арабські держави теж були недбалими у деяких випадках. Відбулося декілька війн. У 1967 Ізраїль окупував деякі частини Єгипту, Сирії та Йорданії за підтримки Америки та інших держав. Пізніше, вони виграли війну, яку розпочали у 1973 за допомогою цих глобальних держав, та окупували деякі території.

Ізраїль: криза легітимності

Шістдесят років минуло після окупації Палестини. Протягом цього часу, всі інструменти матеріальної могутності – починаючи із грошей, зброї, технологій до політичних та дипломатичних зусиль, а також величезна мережа ЗМІ – були на службі в окупаційних сил.

Незважаючи на ці широкомасштабні та неймовірні сатанинські зусилля, окупаційні сили та їх поплічники не лише зазнали поразки у спробі вирішити проблему легітимності сіоністського режиму, але й проблема стала іще складнішою з часом.

Той факт, що західні та сіоністські ЗМІ й держави, що підтримують сіоністів нетерпимі до запитань або розслідувань щодо Голокосту – який використовується як привід для окупації Палестини – лише одна із ознак їхнього падіння та непевності. Сьогодні, в плані світової громадської думки, становище сіоністського режиму гірше, ніж будь-коли за його темну історію і запитання щодо результативності цього режиму почастішали і посерйознішали. Безпрецедентні протести проти сіоністського режиму, що прокотилися від Східної Азії до Латинської Америки, популярні демонстрації у 120 країнах світу – особливо у Європі та Англії, які є основним корінням цього злого дерева – а також підтримка ісламського опору в Газі та у Лівані протягом 33-денної війни (мається на увазі вторгнення у Ліван 2006 – прим. перекладача), показали, що проти сіоністів сформований певний глобальний спротив, такий серйозний і масовий, якого ще ніколи не було за останні 60 років. Можна стверджувати, що ісламський опір в Лівані та у Палестині пробудив свідомість по всьому світу.

Це величезний урок: як для ворогів – котрі вирішили побудувати фальшиву державу шляхом примусу та пригноблення і які намагалися перетворити з часом цю фальшиву державу на беззаперечну правду і зробити таке репресивне шахрайство нормою в світі ісламу – та і для ісламської умми, особливо для хороброї мусульманської молоді, свідомість якої пробудилася. Урок дає їм усвідомити, що самовіддана боротьба за вимагання своїх прав ніколи не буде марною і обіцянки Господа будуть виконані:

«Дозволено вести боротьбу тим, із ким учинили несправедливо. Воістину, Аллах спроможний допомогти їм! Їх було несправедливо вигнано з їхніх жител тільки за те, що вони говорили: «Господь наш – Аллах!» Якби Аллах не дозволяв одним людям захищатися від інших, то були б знищені монастирі, церкви, синагоги й мечеті, де часто згадується Боже ім’я. Аллах неодмінно допомагає тим, хто допомагає Йому. Воістину, Аллах – Всесильний, Всемогутній!» [Святий Коран, 22:39-40]

Аллах Великий говорить нам: «Господи наш! Воістину, Ти збереш людей у той День, в якому немає сумнів! Воістину, Аллах не порушує обіцянки!» [Святий Коран, 3:9] «Аллах ніколи не порушує Своєї обіцянки!» [Святий Коран, 22:47] «Така обіцянка Аллаха. Аллах не порушує Своєї обіцянки, але ж більшість людей не знає.» [Святий Коран, 30:6] Він також говорить: «Не думай, що Аллах порушує свою обіцянку. Воістину, Аллах – Великий, Володар відплати!» [Святий Коран, 14:47] І яка ж обіцянка більш ясна, аніж ця священна обіцянка: «Тих серед вас, які увірували й робили добро, Аллах обіцяв зробити намісниками на землі – так, як Він