Читати книгу - "Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Це приклад того, як подібні поступки роблять ворога більш самовиправданим та зарозумілим.
Зрадницька тиша арабських лідерів та ганебна позиція самопризначених палестинських лідерів
Мовчання більшості лідерів арабських держав – котрі вирішили не втручатися чи навіть задіяні у зраді, в деяких випадках – а також ганебна й зрадницька позиція, яку зайняли ті, хто претендує на лідерство палестинської нації, є кільцями одного ланцюга пригноблення, агресії та зради, що вчиняються для того, щоб тримати ісламські палестинські території під постійною окупацією і тримати цих пригноблених людей ув’язненими та переміщеними вічно.
Фальшивий галас стосовно війни проти Ізраїлю – який зчинили голови іракського режиму (сказано у 1990 – прим. перекладача) і який залюбки підхопили сіоністські ЗМІ на Заході – є вигаданим щоб підкріпити змову нахабних сил і щоб відволікти увагу від зрадницького замовчування арабськими державами питання Палестини. Це також є інструментом відволікання уваги від важливого питання імміграції євреїв Радянського Союзу до Палестини.
Зрада палестинської влади
Зрада тих, хто діє від імені палестинців заслуговує більшого осуду та є жахливішою, аніж усі інші зради, що відбувалися проти Палестини. Вони нічого не роблять для палестинців і не здатні нічого зробити. Один палестино-американський письменник написав, що люди Арафата навіть не здатні прибирати сміття на вулицях Гази, однак ухитрилися створити за цей час п’ять безпекових та розвідувальних служб щоб стежити за людьми. Хіба це палестинський уряд? Чи можуть їхні дії повернути палестинців додому? Хіба це зусилля, спрямовані на задоволення прав Палестини? Які ж безсоромні ці люди! Коли ця особа погодилась на перший раунд переговорів з Ізраїлем, я заявив, що він зрадник та ідіот водночас. Якби він був мудрим зрадником, то він би діяв краще. Я точно не впевнений, але припускаю, що американці та розвідувальні служби Ізраїлю натиснули на його слабкі місця. У них багато слабких місць: вони матеріалісти. Ось що буває, коли хтось не покладається на релігію. Протягом років, коли вони управляли Організацією Визволення Палестини, Бог знає від яких фінансових, поведінкових та моральних проблем вони страждали. Однак американці та ізраїльтяни ймовірно сфокусували свою увагу на їхніх слабких місцях. З іншої сторони, будучи втомленими і розчарованими, вони відмовились від ідеалів, що тягли цих людей у трясовину загибелі, страждань та вічного прокляття. Гадаєте, знайдеться такий палестинець, який не прокляне їх від щирого серця? Якщо такий і знайдеться, то це їхній агент, що представляє їхні інтереси. Від 4 до 5 мільйонів палестинців були вигнані із Палестини і ще близько 3 мільйонів переміщені всередині Палестини. Достатньо знати лише одне, що вони думають. Їхні кулаки щільно стиснути, а серця розбиті.
Зрадницьке визнання Ізраїлю державами Перської затоки
Сьогодні деякі з держав Перської затоки здійснили найбільшу зраду своєї історії та історії арабських держав: вони схвалюють окупацію та гніт Палестини й підтримують Ізраїль, що окупував ісламську та арабську державу. Це рівнозначне визнанню Ізраїля. Вони зняли санкції, накладені на Ізраїль, що є зрадою ісламських та арабських націй та найбільшою зрадою палестинської нації. Чи може член Ради співробітництва арабських держав Перської затоки пробачити цю зраду? Чи здатен народ їхніх країн ігнорувати зраду їхніх лідерів?
Політичні ігрища та швидкоплинні події не змінять правди цього світу. Палестина належить палестинцям. Сіоністський режим є окупаційною фальшивою державою. Ізраїль не має інших громадян, окрім корінного населення Палестини. Ті, хто з’їхалися з різних частин світу щоб забрати домівки у палестинців, будуть змушені мусульманськими націями повернути ці дома їхнім справжнім власникам. Це точно станеться: лише питання часу.
ЧАСТИНА ІІ. ПЕРЕМОГИ ТА ПОРАЗКИ
Розділ 1. Історія окупації та уроки
Окупація Палестини: довготривалий намір Заходу
Деякі західні держави завжди бажали окупувати Палестину та святий Кудс (Єрусалим – прим. перекладача) і той факт, що вони вели тривалі хрестові походи проти мусульман ясно свідчить про їхню жадобу до цієї святої землі. Після того, як союзні держави (мається на увазі Антанта – прим. перекладача) перемогли Османів та увійшли до Бетул Макдесу, один із їхніх командирів сказав: «Сьогодні хрестові походи закінчились!»
Колоніальні цілі, що стоять за встановленням сіоністського режиму
Правду кажучи, за встановлення держави Ізраїль – точніше, сіоністського режиму – у цій частині ісламського світу завжди стояли довготермінові колоніальні цілі. Завданням установлення цього режиму в такій чутливій частині ісламського світу було підкреслити гегемонію колоніальних держав, особливо Англії, над ісламським світом. Цей регіон є серцем ісламського світу за почуттями, він з’єднує західну частину ісламського світу, Африку, із його східною частиною, який називають Близький Схід або Азія. Тут зустрічаються Азія, Африка та Європа. Ідея полягала у тому, що великі ісламські держави – такі як Османська імперія протягом певного періоду – не чинитимуть перешкод для колоніальних держав, таких як Англія чи Франція та інших, що прагнули зайти в цей регіон. Таким чином, вони створювали для себе базу. Згідно історичних документів, установлення сіоністської держави у тому регіоні було скоріше колоніальною вимогою Англії, аніж виплеканим бажанням єврейського народу. Є свідчення, що навіть у той час багато євреїв вірили, що не існує потреби у такій державі. Вони вважали, що така держава не дасть їм нічого, тому не бажали створювати її. Отже, це не було єврейською ідеєю та бажанням. Це була скоріше англійська колоніальна ідея. Пізніше, коли Америка перейняла перевагу в глобальному домінуванні та нахабстві від Англії, ця ідея, разом з іншими речами, була успадкована від колоніальної ери. Американці найбільше працювали над цією ідеєю та продовжують працювати. Таким чином, збереження Палестини та стирання окупаційного сіоністського режиму є питанням, що відповідає інтересам регіональних націй, включаючи нашу любу батьківщину, Іран. Ті, хто від самого початку Революції плекали плани до її протидії та підтримували гегемонію сіоністів – вони робили це навмисно.
Мета окупації Палестини
Окупація Палестини базується на складному та багатогранному плані, який має на меті розмивання єдності і солідарності та попереджає відновлення могутніх ісламських держав. Є свідчення про те, що сіоністи мали тісні контакти із німецькими нацистами і що вони також перебільшили статистику про число єврейських жертв під час Другої світової війни з метою викликати публічні симпатії та підготувати ґрунт для окупації Палестини та виправдання сіоністських злочинів.
Також є документи, які показують, що деякі хулігани та негідники зі Східної Європи,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу», після закриття браузера.