Читати книгу - "Щоденник Лоли"

Тепер у мене купа дармового модного взуття, але я не збираюся його ніде носити. Ну, хіба десь біля дому. Таке взуття геть не сексуальне… Почуваюся лузеркою. Усі кажуть, що краса вимагає жертв. Якщо хочеш підчепити крутого мужика з баблом і статусом, носи підбори чимраніше.

Купа блогерок рекламує взуття на низькій підошві, але в нас у школі всі старшокласниці ходять на підборах. І навіть училки! Думаю, їм ноги відпадають. Усе-таки вік: більшості з них за тридцять уже, а там і до пенсії рукою подати.

Якщо я не ходитиму на підборах, то буду білою вороною. Або як задрипанка якась. Ненавиджу таких. Перші думають, що кращі за решту. Другі просто непопулярні.

З Аською і Наткою вийшов просто-таки епік-фейл! Підбила їх узяти участь у моєму челенджі (Ната зразу повийожувалася, що це «виклик» із англійської, типу я сама не можу загуглити — кеп!). Тут прикол: дівчата купили собі по парі ОДНАКОВИХ лоферів! Золотистих, капець! Хоч би луки звірили — життя їх нічому не вчить! :) (Мені прислали рожеві, класнючі, якщо що.) Так ось. Вони посварилися, бо Ася хотіла, щоб Ната віддала свої назад. Бо типу в Асі нога «нестандартна», і це єдине, що їй підійшло. Попелюшка наша! А Ната вперлася, що вона перша купила.

Я сфоткала їх у цих золотистих лоферах і запостила в себе на сторінці. Це був хайп! Тисячі лайків, сотні перепостів і коментів — це ВОНО! Саме те, чого бракувало моєму блогу. Це «С» — скандал! Але дівчата тупо образилися на мене й поздавали своє взуття назад. А його не прийняли, бо вони обидві якось умудрилися стерти хто носаки, хто п’ятку. Ну, і продавці поржали, бо вони бачили блог, і дівчата ж обидві купили в їхньому магазі й разом прийшли здавати. Помирилися типу, щоб тикнути мені носом у мій пост?

Фоловерів зате тепер додалося — тисячі! Треба ще щось придумати такого плану. Лимони запхати за щоки чи що? Десь бачила у ютубі, як чувак запхав у рота лампочку. Думаю, це було дуже ТУПО і на камеру виглядало фігово. Доб­ре, що чувак іще не знав про ртутні лампочки. А от влог із зефірками прикольний. Треба собі таке позичити. Це ж нормально, коли блогери позичають одне в одного?

Поки Паша морозиться від мене, я придумала, як розважитися. Познайомилася зі старшим хлопцем. Студент, йому вже 19. Завела малих у садочок, а він там курив біля воріт. Я його одразу помітила — симпатичний такий! Дорослий і дуже стильно вдягнутий. Паша, звісно, теж симпатичний і стильний, але… Паші всього 14. Тобто буде скоро 15, але він усе одно ще такий малий… Ніяк не може зрозуміти, що мені потрібно!

Його звуть Марк. Уперше зустрічаю людину з таким іменем. М-марк. Звучить, як музика. Дуже солідно. М-марк і Ло-ла. Ло-лі-та. Чому мене ніхто не називає Лолітою? Тільки вчителі. Ло-лі-та теж гарно звучить, як ноти.

Я сказала, звісно, що не знайомлюся на вулиці. Але М-марк запропонував зайти в кафе. Мабуть, він подумав, що я теж студентка. Блін, і він же бачив мене з малими!!! А якщо він вирішив, що я МОЛОДА МАМА?!!! Тому я зразу сказала, що це мої брати й сестра. А що мені треба у школу, не сказала. Він пригостив мене кавою з кавомашини і запропонував покурити. Я погодилася, хоч після того випадку з Олею не курю. Сильно не затягувалася. Він чомусь розсміявся й забрав цигарку, а я відібрала її назад і на зло йому докурила.

Ми трошки прогулялися, але був урок Дарини, і я не могла його пропустити. М-марк запросив мене на побачення після уроків, додав мене в друзі у фейсбуці й сказав, що напише пізніше в месенджер, куди ми підемо. Тому після уроків у мене побачення.

Як натякнути Паші, що мене можуть вкрасти в нього з-під носа? Чи, може, якщо Паша так страшно тупить, залишити все, як є, і бути з М-марком? Коли, до речі, можна написати про нього в блозі? Це ж класна тема для рубрики про стосунки, люди так і прибіжать.

Пізніше.

М-марк написав, що йдемо в «Адріано». Ненавиджу це кафе. Я написала, що краще «Шостий елемент». А він відписав, що це «для малоліток»! Капець, як соромно! Більше ніколи, ніколи, НІКОЛИ в житті не ходитиму в «Шостий елемент»! Хоч десерти там були дуже круті… Ну, хіба що раз на рік можна буде ходити, на день народження… Чи з малими… Так, з малими точно можна. Вони мусять скуштувати їхнє фірмове морозиво з фісташками й шоколадними крихтами.

Ввечері.

Цей М-марк такий класний! Дуже сучасний. Каже, що має свій блог і знає, скільки це займає часу. Коротше, він зовсім не такий, як Паша! Паша не любить мій блог і вічно бурчить, що я пощу всяку дурню. А сам тільки й говорить про паркур і нові «Зоряні війни»... Дістало! Не те щоб я цікавилася тільки косметикою і модою, але — ЦЕ-МОЯ-РОБОТА! Паша ніяк не може допетрати, що блог — це чортова, капець, робота!

Ми сходили в «Адріано» на піцу. Усе, крім піци, мені сподобалося. Навіть те, що ми сиділи в залі для курців, було ок, тому що М-марк був поруч. (Але ж він дуже багато курить!) М-марк стільки всього знає. Звісно, він зразу зрозумів, що я школярка, але сказав, що я виглядаю «набагато старшою» і що я «дуже розумна», і зі мною «є про що поговорити». От! А Паша каже, що я тільки про свій блог та про блог!

Ми зробили селфі й домовилися в прайм-тайм запостити разом у своїх блогах. Типу як оце всі роблять, що один зірковий блогер у гостях іншого й вони собі розмовляють під капучіно та фоткаються. Я написала ще так дуже багатозначно «To be continued» («Далі буде») і смайлик, який підморгує, поставила. Сподіваюся, М-марк розуміє натяки.

До речі, ми поцілувалися. Але мені не сподобалося. Надто грубо. Але я читала, що перші поцілунки часто бувають не дуже. Чекатиму наступних <3 <3 <3

Не день, а якась суцільна біганина! Зранку ледь не проспала відвести малих у садок. У школу мусила вдягнути те саме, що й у середу. Хоч я ніколи, НІ-КО-ЛИ цього не роблю!

Проспала, звісно, бо ми до півночі переписувалися есемесками з М-марком… Я запостила свій пост, як ми й домовлялися, а в нього вирубило інтернет у гуртожитку й він мав тільки пакетні есемески. Пообіцяв, що зранку поповнить мобільний і обов’язково напише свій пост (на мобільному інтернет у нього теж закінчився).

Поки прилетіла у школу, урок уже почався. Заходжу в клас — усі на мене тільки й дивляться. Мабуть, всі читали вчора мій блог. І Паша, мабуть, теж читав. Бо він один