Читати книгу - "Ієрогліф кохання"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Ти тільки й умієш, що туди витріщатися!» — хотіла було гавкнути вона, проте не змогла сформулювати фразу англійською мовою. Надто багато випила. Тому лише гнівно глипнула на нього, зняла з грудей креветку і поклала її в рота.
«Ой, блін! Це ж, мабуть, той лисий збоченець теж мене бачить!» — подумала вона і спробувала обернутися.
Природно, цей жест не минувся безслідно: вона перекинула склянку з віскі і ледь втримала тацю із їжею. Власне, тацю із їжею втримала не вона, а маленький Кім Ір Сен.
Стюардеса принесла три гарячі страви на вибір: м’ясо, рибу і спагетті.
Христя довго не могла вибрати: риба їй набридла в східноазійській країні до смерті, однак гарніром була картопелька, а м’ясо було з ненависним рисом; спагетті ж вона в принципі не любила. Що робити? Вона спробувала пояснити стюардесі, що хоче поміняти гарніри, тобто мати м’ясо з картоплею, однак не змогла впоратися зі своїм язиком і сформулювати фразу. Вона безнадійно махнула рукою і «принципово» відмовилася від гарячого, з полегкістю зітхнувши: тепер можна виспатися.
ВінЦя його сусідка по терасі — це якийсь монстр!
Франсуа за нею спостерігав і попере -мінно відчував то жах, то цікавість, то... збудження. Збудження? Так, саме збудження, клята фізіологія.
Коли вона намагалася наштрикнути на виделку черрі-помідорчик, і це в неї ніяк не виходило, і вона кінчиком свого вказівного пальця, перед тим щедро облизаного, стала катати помідорчик по тарілочці, ось тоді він і відчув перший приплив збудження. А коли вона взяла той помідорчик обережно пальцями, вклала собі в рота і стала гратися ним, то висолоплюючи язика, то засмоктуючи помідор назад у ротову порожнину, на Франсуа накотилася друга хвиля.
Нарешті їй набридла гра з помідорчиком і вона вирішила спробувати його на смак. Заплющила очі і почала легенько покусувати його, при цьому її губки спокусливо посмикувались. Франсуа ніяк не міг відірвати погляду від цієї сцени. Ось вона таки прокусила червоний помідор, але при цьому невчасно розтулила губи, і мокрі жовті зернятка черрі-помідорчика виприснули з її рота на спинку переднього крісла.
Божевільна українка похапцем схопила серветку і стала стирати зі спинки ті жовті слизькі зернятка з таким поспіхом і настирливістю, неначе це були не помідор і не спинка крісла літака, а сперма на готельній постелі.
Нарешті вона заспокоїлась і заснула. Він полегшено зітхнув.
ВонаХристя прокинулась від того, що її делікатно штурхнув Кім Ір Сен. Піднявши важку голову, вона побачила крізь ілюмінатор, що літак вже приземлився, і їй спало на думку: «Це ж треба! Я не розрахувала кількість спиртного і свої можливості! Ми долетіли, а я ще не прохмеліла! От халепа!»
Вона підвелась і, скривившись, вивалила свій саквояж з верхньої полиці, мало не вбивши ним сусідку; вдягла пальто (у Будапешті передбачали легенький сніжок) і попленталася до виходу.
У «трубі», що вела з літака до аеропорту, вона відчула, що їй жаркувато.
«Треба менше пити!» — твердила вона собі, обливаючись потом. Увійшовши всередину аеропорту, Христя остовпіла: прямо перед собою, в центрі величезного залу, вона побачила величезну пальму, обплетену гірляндами ліхтариків.
«Ну й дебіли ці будапештці!» — подумала вона і пішла за натовпом, що сунув до паспортного контролю.
Їй було вже настільки жарко, що довелося зняти пальто, тим більше, що всі навколо були вдягнуті аж надто по-літньому.
«Це ж ідіотизм — тримати таку температуру в аеропорту! Стільки бабок прогорає!» — подумала вона осудливо, як бувалий фінансовий експерт, і зняла з шиї вовняний шарф.
ВінВін ішов за маленьким корейцем, який, очевидно, супроводжував божевільну українку в подорожі.
В аеропорту Абу-Дабі вона мала абсолютно неадекватний вигляд у зимовому пальті.
«Може, вона не зрозуміла, що саме сказала стюардеса про вимушену посадку?
Ні, не може бути, адже англійська — її робоча мова.
Може, вона просто спала?
Теж не може бути. Адже літак трусило так, що з полиць мало не повилітали чемодани. Це і мертвого розбудило б.
Дивні ці українські жінки.
Може, підійти до неї і запропонувати піднести саквояж?
Ні, краще не ризикувати. Бо вона така, що може тим саквояжем вліпити поміж очі».
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ієрогліф кохання», після закриття браузера.