Читати книгу - "Вибрані твори"

Заметемо вогнем любові межі. Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом. «Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом...»
Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст — зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук — і квітів весняних. Любов — лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і рамку цю дере! Щоб зайвину свою розсипати перлисто: Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх. Ось так приходить мент, коли тяжке намисто Перлинами летить до випадкових ніг. «Моя душа й по темнім трунку...»
Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град. Щоб, заховавши мудрий досвід У скринці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина. Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду в чорну ніч І йти крізь січні в теплі квітні Крізь біль розлук — у радість стріч. А перехожим на дорогах Без вороття давать дари, І діставать нові від Бога, Коли не вистачить старих. Мужчинам
Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас душа — криниця, З якої ви п’єте: змагайся і кріпись! І ми їх даємо не у залізнім гімні,