Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Які гарні плани! Так і спокушають приєднатись до забави. До речі. Я тут помітив, що мене двоє котів чекає і твоїх кошенят також дві. Щасливий збіг?
— Пропонуєш прогулятися в шістьох? Якщо що, то мої дівки можуть й без мене продовжити шлях. Відпрошуся в них, а дівич-вечір, а радше ніч, на інший день перенесемо.
Ой-йой-йой. А дівиця не з пасивних. Такі й пальця відкусять, але своє не відпустять.
— Хочеш з трьома самцями провести цю ніч? Оце ти грайлива кішечка. Зараз свисну своїм парубкам, — зареготавши подумки, салютую своїм почекунам.
— Ні, ні! — задкує білолиця, визволяючи мою усмішку полегшено розпластатися обличчям. — Ні в якому разі не хочу тебе від компанії твоїх хлопчаків забирати. А от якщо ти візьмеш приклад з плаценти після пологів, то тоді проведу з тобою час, — мурчить ще більш томно.
Плацента. Пологи. А дівчині вдалося увігнати мене в фарбу. Або вона марить дітьми та шукає потенційного татка, або ж я зовсім нічого не тямлю в гуморі.
— З чого взяти приклад?..
— Ну після пологів плацента від матки віддаляється. Це саме я і раджу зробити тобі, — вкрай спантеличує.
— Ти радиш мені народити?..
Дівчина миттю заливається сміхом привертаючи увагу десятків сторонніх очей.
— Дурненький! Скажи своїм хлопцям, хай гуляють самі, бо вже дорослі, а ми вдвох з тобою влаштуємо спекотну... ну чи якусь там ніч, — робить лик святої і непорочної Діви Марії. Сама невинність. А натяки які "не прозорі"!
— Це ти пропонуєш з немовляв своїм посидіти вночі, молочко підігріваючи та підгузки міняючи? — питаю те, про що переймаюся наразі.
Категорично відмовляю собі у знайомствах з матусями, навіть дуже юними. І навіть через помсту отій зеленоокій не зраджуватиму принципам. У всього є межа. А у молодих матусь є чоловіки або колишні. І добре, якщо вони аліменти надсилають, а якщо ні — не напасешся грошей аби вдягати і взувати нащадка своєї пасії. Кому таке треба? Точно не мені. Тут аби себе прокормити...
— Ну й жарти в тебе! — знов реготанням розійшлась струнконога. — Так завуальована я ще не чула, щоб молодик пропонував робити дітей. Але вибач, котику, та я ще не готова стати матір'ю. Спершу хочу пожити для себе. Тому пропоную спершу зазирнути до аптеки.
Видихай Яр. Видихай. Загроза минула. Та й діваха в ладах з головою, якщо не забуває про захист... От тільки мене це не цікавить і я забув про свою мету.
— Слухай, а давай зробимо інакше. Я бачив, що твої коліжанки засмутилися, коли я вкрав тебе в них. Та й мої вітрогони засумують без мене. Може, якщо народ буде не проти, ми всі разом оберемо якесь затишне місце й посидимо, потеревенемо? — пропоную варіант, але бачу по дівочій міміці, що їй це недовподоби і швидко вигадую безпрограшну причину, якою часто користуюся. — Справа в тому, що в мене сьогодні день народження. Ми з мужиками вже відсвяткували трохи, але хотілось би продовження бенкету. Душа воліє свята. Гадаю ти і твої дівчата не відмовлять іменнинику в такому маленькому проханні?
— Та ти що! З днем народження тебе, котику! — лізе обійматися велелюбне кошеня. — То плескання по моїм сідницям — можна вважати подарунком?
— Ага, — через силу посміхаюся.
Братан — це фіаско. Зазвичай, коли я вдаюся до ролі іменинника, а це буває кілька разів на рік стабільно, бо я екстраверт, то наступного дня в мене закінчуються гроші на балансі моєї банківської картки. Але що не зробиш ради часу з тією смарогдоокою. Тобто, заради помсти їй.
— Ну то телефонуй своїм дівулям. Хай повертаються, або зачекають нас.
— Слушна думка, Ярчику!
А мені подобається, що фіфа так слухняно виконує мої накази. Ще й як вона мене назвала? Ярчик? Так бабуся кликала мене хлоп'ям, коли я ще під стіл пішки ходив.
— Алінчик, бери руки в ноги і Юльчика в зуби та повертайтесь туди, де мене покинули!.. — зацвірінькала в телефон слухняна. — Та ніхто мене не образив! В нас тут свято планується. Ви запрошені на день народження.
Так і хочеться сказати, мовляв, кажи за себе, дівко. Тебе може ніхто й не ображав, а от мене так. І це зробила Алінчик чи Юльчик...
Хм. Ну нарешті. Не прошло і три роки, а я дізнався ім'я незнайомки. Оце надибав на свою голову ту, яка сіє образи! І як я взагалі її обрав серед натовпу дівчат? Навіщо взагалі знайомитись поперся?
В мене вже було призначене побачення в той день. Я прийшов на місце зустрічі раніше, купив морозиво з McDonald's, аби здивувати своєю щедрістю потенційну дівчину... а вона не з'явилась.
Я довго і нудно, покірно чекав. Цілих сім хвилин. А її не було. І міг би ще намотати кілька кіл поблизу всесвітньо відомого закладу фаст-фуду, однак найбільше у світі я ненавиджу непунктуальність. От непробачаю затримки бодай на кілька хвилин — хоч убий!
Зпересердя, спершу спало на думку з'їсти все самому, але, прорахувавши деякі варіанти подальшого розвитку подій наперед, вирішив, що більш ефектним методом буде знайомство з іншою дівчиною. Якщо та, котра запізнилася все ж підскочить — буде лікти кусати, бо я вже з іншою. А з ким саме? Тут бабів на площі — хоч греблю гати!
Уявивши греблю, зліпленною з жіночих роздягнених і гарячих тіл, так і обрав, майже навпомацки, оцю Аліну чи Юлю. Чомусь до неї підійти закортіло, аби морозивом поділитись, бо ж не пропадати смаколику. Поділився, називається, на свою бідолашну голівоньку.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова», після закриття браузера.