Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики , Тіна Вітовт"

Поки ми переодягалися та приводили свій зовнішній вигляд до норми, мами організували сніданок. Впринципі все було звечора приговлене, ми чекали на батьків, залишалося розігріти, ну і салатик зробити.

Коли приєдналися до всіх виявили два вільних місця, як на зло між хлопцями. Вирішили розділити нас. Посередині був Артем так що був вибір тільки між Тимуром і Стасом. Їхній задум розгадати не важко, але я демонстративно сіла між Артемом та Стасом, а Лєра біля Тимура. З усієї трійці один Артем задоволено посміхнувся, інші ж скривилися, неочікували такий поворот. Та швидко взяли себе в руки, і далі продовжили розмови. Дивлячись на те які вони впевнені, і як посміхалися задоволені батьки, хлопці у них на доброму рахунку. Наші шанси залишитися без їхньої нав'язливої компанії котилися до нуля.

Ще один нюанс, завтра у нас день народження. Ми хотіли провести його в колі рідних, і аж ніяк не зраділи присутності двох нахабних товаришів Артема. Такої підстави від них не чекали.

За підготовкою до свята ми особливо і не помічали присутності двох сторонніх осіб. Цьому також сприяли і завдання, якими їх нагородили. У нас ніхто не байдикує, якщо не маєш чим зайнятися тобі знайдуть роботу. От і ним знайшли. Відправили трьох підготувати дрова, та так щоб не на один день вистачило. Вони хлопці молоді, сильні, хоч зараз запрягай і поле орати йди, а татам спини треба поберегти, та і мами вже їм своєї роботи придумали стільки, що аби до вечора розібралися. Спати не лягали, а валилися з ніг, от що значить приїхали батьки і знайшли море роботи, яку обов'язково потрібно саме сьогодні зробити, і ні днем пізніше.

Зранку нам дали виспатися, ніхто не вривався до кімнати з вигуками побажань, як це було одного разу. Тоді не дуже сподобалося, якщо чесно хто таку дурню придумав? Я тоді з переляку звалилася з ліжка, забила коліно, і чудом не поцілувала своїм носиком підлогу, подушка врятувала, інакше була б Риточка красуня неземна, з розтовченим носом. Після такого екстриму зранку мені тоді нічого вже не хотілося, і на такий вид привітання наклали табу. От і добре, можна спокійно поспати, а потім постати перед вітаючими свіженькою та усміхненою, а не сонною, розлюченою і з кублом на голові. Те ще задоволення.

Сьогодні вирішила вдягнути легенький сарафан по коліна кремового кольору, а на ноги зручні босоніжки на низькому ходу. Лєрка також вибрала такий же сарафан, тільки бузкового кольору, вона сама світленька з голубими очима, їй дуже пасує. Ми купували їх разом, перед поїздкою сюди.

За сніданком були звичні уже привітання та побажання, подарунки цього року батьки не купували, а надали нам вибір зробити самим. Хлопці здивували букетами з польових квітів, які вони зібрали зранку, та милими дрібничками, що ні до чого не зобов'язують. Приємно та ненав'язливо.

На обід смажили шашлик, та картоплю у великій пательні на багатті. Ще й бабу Нюру покликали до себе. Наша гостя виправдала всі наші очікування, ми давно так не сміялися. Тоді то нам і повідомили, що додають для нас два наглядача, себто Тимура та Стаса, а самі батьки вирішили дременути на курорт в Карпатах, на тижні два приблизно. Хлопці були задоволені, цвіли та пахли, ну-ну дивіться, щоб бжоли не покусали, квіточки-будячки. Я з Лєрою влади, що нам глибоко фіолетово, буде один Артем чи разом з друзями. Підтримуємо легенду, що ми нічого не знаємо про їхню затію. Потім буде легше з ними боротися.

На вечерю батьки не залишились, аргументуючи це тим, що крайній тиждень перед відпусткою самий важкий, тож потрібно ще набратися сил, щоб його пережити. І от ми залишилися вп'ятьох. Цікаво, що ж буде далі?