Читати книгу - "Таємничий суперник, Агата Крісті"

який ефективно відверне загрозу удару. Чутки про це скоро дійдуть до них, якщо ще не дійшли, і вони можуть перейти до дій. Я сам на це сподіваюся. Що менше в них часу на визрівання плану, то краще. Я лише попереджаю, що часу у вас обмаль і не треба падати духом, якщо нічого не вийде. Це в будь-якому разі нелегка пропозиція. Ось і все.

Таппенс підвелася.

— Гадаю, нам варто дотримуватися ділового підходу. У чому саме ми можемо на вас розраховувати, містере Картере?

Містер Картер злегка скривив губи, але відповів стисло:

— Фінансування в межах розумного, детальна інформація з будь-якого питання й ніякого офіційного визнання. Тобто, якщо у вас виникнуть проблеми з поліцією, я не зможу офіційно виручити вас. Ви самі за себе.

Таппенс мудро кивнула.

— Цілком розумію. Я напишу список того, що хочу знати, коли матиму час поміркувати над цим. А зараз — щодо грошей...

— Так, міс Таппенс. Хочете сказати скільки?

— Не зовсім. Наразі в нас удосталь коштів, щоб діяти, та коли нам знадобиться більше...

— Вони на вас чекатимуть.

— Так, але... Не хочу казати грубо про уряд, якщо ви з ним якось пов’язані, але ж ви знаєте, яка чортова прірва часу потрібна, щоб у нього щось видобути! І якщо доведеться заповнити й надіслати синій формуляр, а потім, через три місяці, вони надішлють нам зелений і так далі — то користі від цього буде небагато, так?

Містер Картер щиро розсміявся.

— Не турбуйтеся, міс Таппенс. Надішлете особистий запит мені сюди, і гроші готівкою надійдуть вам поштою. Стосовно зарплати, як щодо, скажімо, трьох сотень на рік? І рівнозначна сума містеру Бересфорду, звісно.

Таппенс блискуче всміхнулася йому.

— Як мило. Ви добра людина. Я люблю гроші! Вестиму акуратну бухгалтерію наших витрат — увесь цей дебет і кредит, баланс на правому полі й окремо під червоною лінією — кінцеві суми. Я справді вмію це робити, коли думаю.

— Упевнений, що вмієте. Що ж, до побачення й щасти вам обом.

Він потиснув їм руки, і наступної хвилини вони вже спускалися сходами будинку № 27 на Каршалтон-Террас. В обох голови йшли обертом.

— Томмі! Скажи-но мені, хто такий цей «містер Картер»?

Томмі прошепотів ім’я їй на вухо.

— О! — вигукнула Таппенс, вражена.

— І можу тобі сказати, старушенціє, це саме ВІН!

— О! — знову вигукнула Таппенс. А тоді замислено додала: — Мені він подобається, а тобі? Видається страшенно втомленим і знудьгованим, і все ж відчувається, що всередині він як сталь, увесь такий гострий і блискучий. Ох! — Вона підстрибнула. — Ущипни мене, Томмі, ущипни мене. Повірити не можу, що це насправді!

Містер Бересфорд послухався.

— Ай! Досить! Так, це не сон. Ми маємо роботу!

— Ще і яку! Спільне підприємство запрацювало.

— І це поважніше, ніж я собі уявляла, — замислено промовила Таппенс.

— На щастя, я не пробудив у тобі жаги до злочинів! Котра година? Пообідаймо — ой!

Обох осяйнула та сама думка. Томмі озвучив її першим:

—Джуліус П. Гершайммер!

— А ми й не казали містеру Картеру, що він нам написав.

— Ну, особливо й не було про що казати — ми ж його ще не бачили. Ну ж бо, візьмімо краще таксі.

— І хто тепер марнотрат?

— Усі витрати буде покрито, не забувай. Застрибуй.

— Принаймні ми справимо краще враження, якщо з’явимось отак, — промовила Таппенс, з шиком відкидаючись на сидінні. — Упевнена, шантажисти ніколи не приїздять на автобусах!

— Ми ж начебто зав’язали з шантажем, — нагадав Томмі.

— Не впевнена, що я зав’язала, — похмуро відповіла Таппенс.

Коли вони запитали про містера Гершаймме-ра, їх одразу провели до його апартаментів. У відповідь на стукіт портьє нетерплячий голос гукнув: «Заходьте!», і хлопець відступив, впускаючи їх усередину.

Містер Джуліус П. Гершайммер виявився набагато молодшим, ніж уявляли собі Томмі чи Таппенс. Дівчина дала б йому років тридцять п’ять. Середній на зріст, він мав міцну статуру, що добре поєднувалася з його щелепою. Обличчя мав задиркувате, але приємне. Кожен безпомилково розпізнав би в ньому американця, хоч говорив він майже без акценту.

— Отримали мого листа? Сідайте й негайно розповідайте все, що знаєте про мою кузину.

— Вашу кузину?

— Звісно. Джейн Фінн.

— Вона ваша кузина?

— Мій батько та її мати були братом і сестрою, — педантично пояснив містер Гершайммер.

— О! — скрикнула Таппенс. — Тоді ви знаєте, де вона?

— Ні! — Містер Гершайммер гримнув по столу кулаком. — Провалитися мені, якщо знаю! А ви?

— Ми дали оголошення, щоб дістати інформацію, а не надати її, — жорстко відповіла Таппенс.

— Це я знаю. Я вмію читати. Але я гадав, може, вас цікавить її минуле й ви знаєте, де вона зараз?

— Що ж, ми не проти послухати про її минуле, — обережно сказала Таппенс.

Але містер Гершайммер раптом зробився підозріливим.

— От що, — заявив він. — Тут вам не Сицилія! Ніяких вимог викупу з погрозами відрізати їй вуха, якщо я відмовлюся. Це Британські острови, тож припиніть ці дивні ігри, або я просто покличу того красеня, великого британського полісмена, якого бачу отам на Пікаділлі.

Томмі кинувся пояснювати:

— Ми не викрадали вашу кузину. Навпаки, ми намагаємося її знайти. Нас для цього найняли.

Містер Гершайммер відкинувся у кріслі.

— Просвітіть мене, — коротко сказав він.

Томмі виконав цю вимогу настільки, що розповів йому стислу версію зникнення Джейн Фінн і висловив можливість, що вона несвідомо опинилася втягнутою в «якусь політичну виставу». Себе і Таппенс він назвав «приватними слідчими», найнятими для її пошуку, і додав, що вони раді будь-яким подробицям, які може надати їм містер Гершайммер.

Джентльмен схвально кивнув.

—Начебто все гаразд. Я трохи поквапився. Але Лондон мене дратує! Я сприймаю лише старий добрий Нью-Йорк. Запитуйте, що вас цікавить, я розповім.

На мить Молоді авантюристи застигли, але Таппенс, оговтавшись, сміливо кинулася у бій, пригадавши детективні романи.

— Коли ви востаннє бачили покі... тобто вашу кузину?

— Ніколи не бачив, — відповів містер Гершайммер.

— Що? — ошелешено перепитав Томмі.

Гершайммер обернувся до нього.

— Так, сер. Я вже казав, що мій батько та її мати були братом і сестрою — мабуть, як і ви... — Томмі не став виправляти його судження про їхні стосунки. — Але не завжди ладнали