Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Усередині корабля повітря було затхлим, спертим і запорошеним, наповненим запахом старих механізмів. Де інде було тьмяне світло, яке відкидало дивні тіні на химерний інтер'єр, а уздовж стіни стояли незнайомі мені консолі та прилади. Біля корабля ще кілька хвилин прошаруділа істота та зачаїлася недалеко, чекаючи на нас або нову здобич. Дрони показували її місце розташування неподалеку в кущах.

- Нам можна тут відпочити та завтра продовжимо шлях, - сказав Етор, його голос гулко віддавався в замкнутому просторі. - розташовуйтеся у вільних каютах.

"Міку, ти можеш знайти псі-джерело?" - запитав мене Тех, коли ми розійшлися по каютах.

Я використав здібності, пробуючи потягнуться до джерела псі енергії, точно, відчуваю десь далі к носу. "Усередині корабля приблизно - в тій стороні, вказав я рукою - є щось незрозуміле, джерело псі енергії. Можливо, нам таке теж потрібно?".

Після того, як ми перекусили, Тех спросив Оллі дозволу оглянути корабель. Вона з батьком дозволила, та навіть пішла з нами допомагаючи в дослідженні корабля, ми обережно просуваючись вузькими коридорами та зруйнованими кімнатами. Місцями було запустіння, а стіни були поцятковані символами та поясненнями для аґрафів, що натякали на походження і призначення корабля. Нарешті надивившись на кімнати та механізми, що трапляються в дорозі, ми дісталися до рубки корабля, в її центрі височіла конусна конструкція, що пульсувала слабким світлом. Це був дивний пристрій, не схожий ні на що з того, що я коли-небудь бачив.

- Що це Оллі? - запитав я.

- Це технологія зберігання енергії, заснована на псі, вона колись живила весь цей корабель. Пристрій акумулює псі енергію і розподіляє її на потреби роботи всіх пристроїв корабля. Зараз це вже відпрацьований елемент, він вичерпав свій ресурс і псі енергію не збирає, на цій планеті її занадто мало. Ми іноді підряджаємо його для роботи корабельних систем, тут нам лише потрібно щоб працював повітряний фільтр, датчики і запірні механізми корабля.

Я підійшов до пристрою, роздивляючись дивні символи та елементи управління, цікава технологія, зрозуміти б ще принцип її роботи. Сподіваюся, зі мною поділяться базою і тоді в мене буде можливість використовувати псі кристали по-іншому. Стародавній корабель і його передові технології аґрафів приховували в собі безліч секретів, які могли змінити розклад сил у нас на планеті, але небезпеки нагадували всім про те, що не все так просто з існуванням в цьому світі. Якщо навіть із цими технологіями аграфи не відвоювали собі місце для життя. Оглянувши все цікаве, ми повернулися до кают, завтра зі світанком знову в дорогу.

Коли ми рано вранці вибралися з корабля, вчорашньої істоти багатонога ніде не було помітно, але Оллі сказала, що вона все одно ще десь тут бродить, це її мисливська зона. На запитання чому її не знищать, відповіла, що знають як з цією істотою боротися, і поки вона тут, більш небезпечних можна не боятися. Подальша подорож пройшла для нас без пригод, а ввечері ми досягли плато, де в низині лежав великий космічний корабель.

Видовище було одночасно благоговійним і моторошним. Корабель, величезний та довгий, домінував над горбистим пейзажем своїм гладким футуристичним дизайном. Судячи зі слідів на землі, корабель приземлився сам, видимих слідів аварії не було, навколо нього була побудована невисока захисна стіна з місцевих скель. Ми всі зупинилися на краю, вражені відкришимся видовищем.

- Прийшли, - сказала Оллі, - це і є корабель місто, тут я народилася.

- Схоже, хтось приземлив гору. - сказав Іс, вражений краєвидом.

- Або космічну фортецю, - додала Ліка, у її голосі прозвучали нотки занепокоєння. - Я бачила такі в центральних світах співдружності. У них пересуваються аграфи під час подорожей, або переправлять колоністів на відповідну планету.

- Спускаємося, - попередив Етор, - скоро стемніє, а нам ще треба забратися всередину.

Аграфи швидко провели нас охоронним периметром. Навколо було моторошно тихо, лунали лише віддалені крики нічних істот і тихий шелест вітру в рідкісній рослинності. Навколо корабля все було вичищено від кущів, щоб не було де ховатися хижакам. Ми підійшли до космічного корабля, масивна споруда нависала над нами, її корпус поблискував у місячному світлі. З цього боку не було помітно жодних входів, тому ми обійшли його навкруги. І ось нарешті вийшли на шлюз, частково прикритий стіною. Він виявився справним, хоча й пошарпаним від частого використання або від впливу місцевих стихій.

- Зайдемо на корабель звідси, тут є додатковий вхід, - запропонувала Етор, прямуючи до шлюзу і додав. - Шоломи всередині не знімайте, перейдемо на нашу територію клану тільки там можна буде. Всередині й поговоримо.

- Прийнято. - відповів за всіх кіборг.

Після кількох секунд ідентифікації аграфа біля модуля шлюзу нам відкрився отвір, досить широкий, щоб у нього могла протиснутися людина. Кіборг пішов першим з команди, тримаючи зброю напоготові, наші скафандри все-таки відрізнялися від скафандрів місцевих жителів. Тому опинившись усередині, ми слідували за аграфами, дотримуючись граничної обережності. Я очікував побачити блок пост або хоча б чергового робота біля шлюзу, але виявилося тут нікого не було. Швидше за все за всім стежить місцевий ШІ. Рухаючись коридорами, освітленими м'яким розсіяним світлом, ми раз у раз натикалися на розкидане сміття, кинуті або зняті частини обшивки корабля і місцеві використані матеріали. Схоже тут ніхто не прибирає або нас ведуть невикористовуваними коридорами. Хоч і була вже надворі ніч, але мало хто блукає коридорами корабля, лише один раз зустрівся аґраф, але й той утік побачивши групу в коридорі.

- Хто б тут не був, він пішов поспіхом. - зауважив Іс, коли ми підійшли до місця побаченого. - Що в них тут відбувається?

- Оллі розповідала, що вони деградують, може тому тут так брудно - сказала Ліка, штовхаючи ногою наполовину з'їдений пайок, який валявся на підлозі.