Читати книгу - "Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер"

Подробиці у ван Ґеннепа («Rites de passage[534]»), Мірчі Еліаде, Шурца[535] — та «дрібно розпорошено» скрізь.

Там, де виходять на такий рівень, не може з'явитися звичка, а зловживання можна порівняти з тим, що раніше каралося як святотатство. Як я вже казав, Мексику не слід сприймати суто географічно. Вона делікатно розподілена скрізь, хоча саме в Мексиці ґрунт є особливо сприятливим. У межах нашої класифікації листя коки сюди не належать, хоча кока там і росте, але сюди належать європейські ріжки пурпурові разом із «Гофманновим еліксиром[536]».

Гашиш, про викреслення якого зі списку наркотиків зараз ведеться кампанія, є «середнім ступенем», який слід зараховувати до Сходу, а столітній досвід свідчить про те, що він цілком може призвести до руйнівної залежності, так само як і деривати опію, що створюють ейфорію. Крім того, він може викликати й агресивні настрої, а ціла низка злочинів, про які повідомляли останнім часом, безперечно, пов'язані з ним.

Ми хочемо не зважувати тут усі «за» і «проти», а просто не відходити від теми наближення. Різноманіття було пройдене, після нього залишається безтілесна ілюзія. Фітохімія здатна створити палац із тисячами скляних кімнат, до упорядкування яких долучаються в ролі фахівців з інтер'єру різноманітні фармакологи й фармакознавці. Вони можуть оздобити цей палац картинами, облаштувати зручними меблями, ванними кімнатами та критими галереями. Масштаб «Світу як волі й уявлення[537]», розмаїття енергетичних та фантастичних можливостей — усе буде виокремлено та убезпечено; його можна відділити, впорядкувати й назвати, як багатоклавішну клавіатуру. Тут є ще цілий нерозвіданий край.

Але про що це говорить — крізь такі палаци проходитимуть, ніби вони порожні; подібні стани відомі. Поки ми не можемо прочинити останньої кімнати, ми не є тут господарями. Має прийти майстер, гуру, але тоді закінчиться комфорт і наука.

Після свого політичного періоду Ґідо мандрував країнами самотою. У фразі «приєднатися до чогось» криються кайданки. «Перефункціонувати» означає вхопити мотузку функції з іншого боку. Так марнується сила. А якщо мотузку раптово відпустити, то можна звалити противника з ніг. «Чинити опір» означає віддати силу в одному з визначених противником напрямів. Такого швидко викриють. Що далі просувається людина на Схід, то краще це видно.

Антоній, який обернув пустелю в ліс, думав про це. Він не прагнув до мучеництва. Але він стояв на видимому місці, коли засуджені проходили повз. Потім він пішов на свято, яке сам готував. Тут ми ще тільки початківці. «Мало таких, хто вартує того, аби йому заперечили». Але хто є достатньо кмітливим, не має уникати загальних місць. Заратустра проходить через базар.

Ґідо курив із тубільцями на Гаїті, був знайомий з квітковими дітьми в Каліфорнії, прово[538] в Амстердамі, строкатими гіпі, які сиділи на сходах площі Іспанії біля фонтану Баркачча в Римі, невизначеними, які виникали скрізь та розмовляли новим арго. Такі приятелі є провідниками в потойбічні світи, добре, якщо вони є ще й освіченими.

Важливішими за регіональні та горизонтальні відмінності «подорожей» є відмінності вертикальні: зондування глибини. Для Ґідо це також був темп; велика подорож починалася, коли він міг сказати: «І am high[539]». Потім було те, що він називав «хімічним весіллям» або оргазмом духу: «І am stoned[540]». Такі вислови є звичними; у нього був ще третій, яким він завдячував Вольфскелю і просив його тримати в секреті. «Мені ще ніколи не траплявся хтось такий, який зайшов би так далеко».

Але тут завжди загрожує «down-kick», Судний день.

Грибний симпозіон

«Down-kick» загрожував також під час грибного симпозіону навесні 1962 року, але проминув, повністю не розкрившись, просто як глухе нездужання.

Симпозіон був присвячений одному з мексиканських грибів-провісників, «Champignons hallucinogènes divinatoires», давно відомих у Європі, щоправда, лише теоретично й езотерично. Вже у невичерпному кодексі Бернардіно де Сааґуна є малюнок цього виду: група грибів, над якою ширяє людиноптах із гострим дзьобом. Невдовзі після Конкісти почалися перші процеси проти осіб, які провіщали майбутнє, входячи в транс за допомогою грибів. Це розглядалося як «chose diabolique[541]».

Наука зацікавилася грибами лише після подорожі подружжя Вассон, яке в супроводі команди етнологів, хіміків та фотографів відвідувало віддалені гірські села в Мексиці, де ще зберігся відповідний культ. Учасники експедиції долучалися до ритуалів тубільців. Перший репортаж про експедицію був опублікований 1957 року в журналі «Life». У 1958 році за ним послідувала ґрунтовна, широко ілюстрована монографія Ейма і Вассона[542] «Les champignones hallusiongènes du Mexique[543]». Ця праця відповідала високим науковим критеріям гуманітаристики та природничих наук і навіть виходила за їхні межі. Вона поєднала в собі такі різні дисципліни, як етнологію, археологію, міфологію, історію, порівняльне мовознавство, мікологію, фармакодинаміку та фітохімію. Окрім того в ній цитувалися такі «авгури», як Вільям Блейк: «Хто не бачить в яскравішому світлі, ніж наше, тлінне око, той не бачить нічого».

Для Вассона візії «законсервовані в наших глибинах». Гриб розпалює їх. До речі, він вихваляв його за те, що цей гриб не викликав залежності — від жодного індіанця він не чув про «penchant aux Champignons[544]». Напевне, Вассони з'явилися в тих непрохідних долинах незадовго до кінця [недоторканості того світу], що настав з появою перших гелікоптерів.

Минуло небагато часу, й ці гриби потрапили під лупу доскіпливого вивчення у фірмі Сандос в Базелі — з фітохімічного боку їх досліджував Альберт Гофманн, а з фармакологічного — Геріберт Концетт, який, як мені здається, вже одержав тоді посаду професора в Інсбруку. Хай там як, а в процесі нашого листування в нас посилилося бажання провести симпозіон, до якого ми також запросили Рудольфа Ґельпке.