Читати книгу - "День падіння з висоти., Лія Серебро"

Зал суду був наповнений важкою тишею, лише час від часу було чути тихий шепіт, коли присутні переглядалися між собою. Суддя сидів на своєму масивному троні, суворий погляд крізь окуляри спрямований на підсудного, Олександра Темерязева, який сидів поруч зі своїм адвокатом. Його погляд був порожнім, хоча нервове постукування пальцями по столу видавало напругу.

Суддя з притаманною йому байдужістю на початку судового процесу суворо заявляє:

- Олександре Темерязєве, вас звинувачують у підробці свідоцтва про смерть дитини, незаконному утриманні вашої дружини проти її волі та підробці свідоцтва про шлюб. А також, необґрунтованої розлуки сина з матір'ю, під прикриттям його смерті. Чи визнаєте висунуті проти вас звинувачення?

Олександр тихо, і ледь чутно:

- Невинний.

  Я притискаю до себе свого Коленьку, якого вони так жорстоко і віроломно відібрали у мене, зламавши і розтоптавши мою душу. Я не хотіла більше розлучатися з ним, навіть під час судових засідань. Він виявився живим. А збочений мозок Темерязева не міг нічого кращого придумати, ніж використовувати мене як сурогатну матір для їхньої пари з Софією.

   Її жіночий організм просто не міг виробляти яйцеклітини, а Темерязєв нав'язливо хотів сина. Слідчі довели, що спочатку вони намагалися використовувати Аліну, але та не могла завагітніти довгий час. Потім вони взялися за мене. І в них усе вийшло. Я народила. На місяць вони забрали від мене його.    

    Але зарозуміла Софія відмовилася возитися з чужою дитиною. Навіть незважаючи на те, що було безліч свідків, що всі дев'ять місяців, поки я була в ізоляції, вона ходила з бутафорним накладним животом. На зло Олександру вона відмовилася на цілих три роки від нього, і мені вдалося побути з сином, що підростав, весь цей час.

 Темерязєв увесь час шукав шляхи як відібрати його в мене. І не придумав нічого кращого, ніж інсценувати смерть, скориставшись своїм становищем, випадком із його температурою і хворою уявою.

Прокурор різко і впевнено:

- Ваша честь, дозвольте представити свідчення жінки, яку незаконно утримували в його будинку протягом трьох років. Вона також є матір'ю дитини, смерть якої обвинувачений так віроломно інсценував, і навіть намагався приховати це, підробивши офіційне свідоцтво про смерть.

Суддя:

- Захист має заперечення?

Адвокат захисту, нервово, але рівним тоном:

- Ми заперечуємо на підставі недостатності доказів того, що підсудний мав умисел діяти незаконно...

Прокурор, перебиваючи:

- Докази? Ми маємо свідчення його ж дружини, Вероніки Степанової, яка заявила, що була насильно утримувана. Крім того, у нас є свідоцтво про шлюб, яке підтверджує, що воно було підробленим, і свідоцтво про смерть їхньої дитини, яке було сфальсифіковано, щоб приховати факт насильницької розлуки між матір'ю та її дитиною!

Адвокат захисту, втрачаючи самовладання:

- Це суцільні припущення! Мій клієнт діяв, рятуючи свою сім'ю від соціального тиску! Він намагався вберегти дружину...

Прокурор, жорстко і майже скріпляючи зубами:

- Уберегти? Насильно замкнувши її в будинку без можливості вийти? Ви справді вважаєте це порятунком?

Я схлипнула, з'являючись на трибуні свідка, залишивши сина поруч із Богданом Ніколайчуком:

- Він не давав мені бачити сина... Казав, що той помер, але я знала, що це неправда. Він сфальсифікував смерть нашої дитини... Замкнув мене. Я не могла піти. І все це - через цей фальшивий шлюб.

Зал завмер. Люди переглядалися між собою, а Олександр нервово стискав руки. Він уперше за весь процес виглядав збентеженим.

Суддя:

- Пане Темерязєв, що ви можете сказати на своє виправдання?

Олександр хрипким голосом, який раз у раз переривається:

- Я... я намагався захистити нас... Ми не могли бути разом офіційно, тому я... Я підробив документи. Але я не хотів їй нашкодити! Я робив це заради нас!

Прокурор, з неприхованим обуренням:

- Захистити? Підробляючи документи, позбавляючи її свободи, відбираючи дитину? Це не захист, це - контроль і знущання!

Суддя, суворо, перебиваючи:

- Досить! Суд видаляється на нараду.

Олександр згорбився на лаві підсудних. Я, все ще тремтячи, закрила обличчя руками. У залі панувала напружена тиша.

Через годину...

Суддя вийшов із залу наради, за ним слідувала низка присяжних.

- Після ретельного розгляду доказів і свідчень, суд визнає Олександра Темерязева винним у підробці документів, незаконному утриманні людини та фальсифікації свідоцтва про смерть. Моральне і фізичне насильство: це включає знущання та емоційний тиск, за що Темерязєва також може бути засуджено до покарання, зокрема й до обов'язкової психіатричної експертизи та компенсації постраждалій стороні.  Постраждалій стороні належить фінансова компенсація. Суд зобов'язує Олександра Темерязева виплатити Вероніці Степановій та її синові Степанову Миколі моральну і матеріальну компенсацію за всі страждання, включно з незаконним використанням її майна, якщо воно було. Призначається термін ув'язнення на десять років. У зв'язку з хворобою підсудного, при подачі апеляції, умови ув'язнення можуть бути скориговані.