Читати книгу - "Насолода"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
66
Доріа – впливовий аристократичний рід з Генуї, з якого від ХІІ до ХVІ ст. вийшло чимало видатних політичних та військових діячів Генуезької республіки.
67
Барберіні – могутня тосканська аристократична династія, що оселилася у Флоренції в першій половині ХІ ст. У ХVІІ ст. Барберіні були найбільшими меценатами барокового Рима.
68
Карраччі Аґостіно (1557–1602) та Аннібале (1560–1609) – брати, художники та гравери болонської школи.
69
Алессандро Альбані (1692–1779) – італійський кардинал, колекціонер, меценат і антиквар, один з найглибших знавців того часу античного мистецтва; сприяв розвитку неокласицизму.
70
Мармур із Луні – каррарський мармур, одна з найцінніших у світі порід мармуру, що видобувається в Апуанських Альпах. Луні – містечко в Ліґурії, що припинило своє існування ще в ХІ ст.; було головною гаванню для вивезення каррарського мармуру.
71
Томас Лоуренс (1769–1830) – англійський художник-портретист, мав звання першого придворного художника в часи правління Георга ІІІ.
72
Я знаю, ти мене не кохаєш (англ.).
73
Джованні Моро (1877–1949) – італійський художник, майстер пейзажів та портретів, автор фресок у багатьох церквах.
74
Гравелло – тип італійського вина.
75
Театр Валле – найстаровинніший театр італійської столиці (перший спектакль відбувся 1727 р.). Від 2011 р. театр перебуває в стані так званої «окупації» – його самовільно «захопили» театральні працівники, забезпечуючи його діяльність для широкої публіки, – це форма протесту проти приватизації театрів.
76
Мурано – острів у Венеційській лагуні на північний схід від Венеції, славетний від часів Середньовіччя своїми вишуканими виробами (зокрема прикрасами) з кольорового скла, а також традицією мережив.
77
Тарлатан – легка прозора бавовна, імпортована з Індії, з якої в ХІХ ст. шилися жіночі вечірні сукні.
78
Мається на увазі портрет Чезаре Борджіа (1475–1507), кондотьєра і кардинала, прототипа «Державця» Макіавеллі, пензля Рафаеля.
79
Золотий дім (лат.). Мається на увазі Золотий дім Нерона – одна з найвизначніших архітектурних пам’яток давньоримської доби.
80
Обеліск Саллюстія на площі Трініта-деї-Монті – один з тринадцяти античних обелісків Рима, що здіймається над сходами Площі Іспанії. Зведений у Римській імперії на зразок єгипетських обелісків.
81
Колона Непорочного Зачаття – пам’ятник поблизу Площі Іспанії, споруджений в середині ХІХ ст. обіч посольства Іспанії при Ватикані – як країни, що найбільше в Європі прислужилася до утвердження догми непорочного зачаття.
82
Кіферійські краї – від Кітери, одного з Іонічних островів в Егейському морі, що був важливим центром культу Афродіти (звідси одне з імен-епіклес богині – Афродіта Кіферійська, або Кіферея).
83
Жан-Антуан Ватто (1684–1721) – французький художник, один з творців стилю рококо; майстер жанрових сцен (від галантних до військових і гротескових), виявляв особливу увагу до театральних сюжетів і персонажів (знамениті, зокрема, його образи італійської комедії масок).
84
Усі пахощі Аравії не зроблять солодшою цю маленьку руку (англ.).
85
Я боюся того, чого сподіваюся (фр.).
86
Нікколо Нікколі (1365–1437) – флорентійський гуманіст кола Козімо Медічі, один з найбільших тогочасних знавців античних творів (багато з яких сам копіював), колекціонер та бібліофіл.
87
Лукреція Крівеллі (роки життя невідомі) – коханка герцога Міланського Людовіко Марія Сфорца на ймення Моро (1452–1508), який був після смерті Лоренцо Пишного (1492) наймогутнішим державним діячем Італії. Під його правлінням герцогство зазнало розквіту, а при дворі працювали митці рівня Леонардо да Вінчі та Браманте. Вважається, що Леонардо зобразив коханку Моро Чечілію Ґаллерані на знаменитій картині «Дама з горностаєм» (1488–1490), а Лукрецію Крівеллі – на картині «Прекрасна Ферроньєра» (1490–1495), що знаходиться в Луврі. Лукреція була матір’ю незаконного сина герцога – Джампаоло І Сфорца, відомого кондотьєра, засновника гілки маркізів Сфорца ді Караваджо.
88
Я нічого не розумію, не вірю нічому (нім.).
89
Метауренська майоліка – ренесансна, барокова та неокласична майоліка, що вироблялась у місті Фано (провінція Пезаро та Урбіно), на південь від якого в Апеннінах протікає річка Метауро. Фано й сьогодні важливий центр художніх виробів ручної роботи.
90
Крістофоро ді Джованні Маттео Фоппа, псевдонім Карадоссо (бл.1452–1527) – італійський ювелір, медальєр, скульптор часів Ренесансу. Починав свою роботу при дворі герцога Міланського Людовіко Моро, згодом працював при дворі римських пап; був учителем Бенвенуто Челліні, знаменитого скульптора, письменника, ювеліра.
91
Антоніо дель Поллайоло (бл. 1431–1498) – флорентійський скульптор, художник, ювелір
92
Вольтерра – італійське містечко в провінції Піза, один з важливих центрів етруської культури. Після падіння Флорентійської республіки в 1530 р. Вольтерра опинилась під владою родини Медічі.
93
Лоренцо ді П’єро дей Медічі, якого назвали ЛоренцоПишний (1449–1492) – італійський гуманіст, письменник, політичний діяч і меценат, правитель Флоренції від 1469 р. і до смерті, був одним з найвидатніших інтелектуалів доби Відродження.
94
Марія Лещинська (1703–1768) – королева Франції, дружина Людовіка ХV.
95
Минає час (лат.).
96
Тобі, Іпполіто (лат.).
97
Міано – квартал на периферії Неаполя.
98
Галерея палацу Фарнезе, розписана фресками АннібалеКарраччі (1560–1609), художника болонської школи, що відроджував стиль Високого Ренесансу. Особливо знамените склепіння галереї, моделлю для якого слугував шедевр Мікеланджело – Сикстинська капела.
99
Квіритами називали повноправних римських громадян – від імені легендарного засновника Рима Ромула Квіріна.
100
Один з найвідоміших фонтанів Рима – «Фонтан Тритона» Джан Лоренцо Берніні на площі Барберіні, створений у 1642–1643 рр. Тритон – давньогрецький бог, син Посейдона та Амфітріти.
101
Ґвідо Рені (1575–1642) – художник і гравер, один з найвидатніших митців Високого Бароко, представник болонської школи живопису.
102
Фаустіна – реальний чи вигаданий образ римської жінки в «Римських елегіях» Ґете, сублімація античної краси й еротичного чару.
103
Чіро Феррі (1634–1689) – італійський бароковий художник, що розписав багато римських церков.
104
Маріо де Фйорі (1603–1673) – італійський художник барокового стилю, майстер натюрмортів; мав велику прихильність родин Медічі, Колонна, Барберіні.
105
Пінтуріккйо (1452–1513) – італійський живописець, мініатюрист, майстер фресок; разом з молодим Рафаелем та П’єтро Перуджіно склав славу умбрської школи живопису.
106
Поліціано (1454–1494) – італійський поет і драматург, одна з чільних постатей Гуманізму; писав грецькою, латиною та італійською. Належав до флорентійського кола інтелектуалів при дворі Лоренцо Медічі.
107
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Насолода», після закриття браузера.