Читати книгу - "Беру свої слова назад"

У Ленінграді влітку 1941 року знаходився єдиний у світі завод з виробництва важких танків. У другій половині 1941 року в місті було побудовано 713 танків, в основному КВ. Піти на інші фронти ці танки не могли. Тому їх використовували при обороні міста. А в Німеччині і в усьому іншому світі не було тоді ні одного подібного танка. За той же період було випущено 480 бронемашин і 58 бронепоїздів (Там же. С. 216).

Чи можна собі уявити 58 бронепоїздів, що курсують у місті і навколо нього! І знову ж таки не забудемо, що на озброєння бронепоїздів пішли флотські гармати, заготовлені до війни для споруджуваних кораблів.

Заводи Ленінграда за другу половину 1941 року виробили 3,2 мільйона снарядів (Генерал-полковник артилерії І. Волкотрубенко. ВИЖ. 1984. No 1. С. 91). Це означає, що було вироблено по десятку снарядів на кожного німецького солдата, які блокували місто. Не рахуючи тих снарядів, які були запасені до війни.

Зброї в Ленінграді було так багато, що її довелося вивозити. У листопаді 1941 року з блокадного Ленінграда було відправлено в Москву 431 гармата, 926 мінометів і 40 тисяч 76-мм бронебійних снарядів (там же). В це треба вникнути: з одного тільки Ленінграда в одну тільки Москву в одному тільки листопаді 1941 року відправлено бронебійних снарядів стільки, що доводилося більше ніж по десятку на кожен німецький танк, який діє на всьому радянсько-німецькому фронті від Білого моря до Чорного. А вивіз зброї та боєприпасів з Ленінграда продовжувався. Вони були в надлишку і наднадлишку. А заводи давали все нову продукцію.

Це ми розглянули тільки те, що робило населення міста. Але не бездіяли й радянські армії. «Лузький оборонний рубіж складався з двох смуг оборони протяжністю 175 кілометрів і глибиною 10-12 кілометрів. Перед переднім краєм та у глибині встановлювалися міни, викопувалися протитанкові рови, влаштовувалися лісові завали і здійснювалося заболочування місцевості. Тільки на будівництві загороджень були зайняті п'ять саперних, один інженерний, два понтонних і вісім будівельних батальйонів» (Інженерні війська в боях за Радянську Батьківщину. М., 1970. С. 83).

Для повного захоплення Ленінграда в будь-якому випадку німецьким військам належало форсувати Неву. А це було неможливе просто тому, що в Неві стояли кораблі і катери Балтійського флоту і Ладозької флотилії. У штурмівників - надувні човни або складані фанерні понтони, оббиті прогумованим брезентом. Спробуйте перебратися через річку, якщо з-за повороту з'являється бронекатер оборонців, а на тому боці вас чекають у засідках важкі танки КВ та бронепоїзди...

Про приготування Ленінграда до оборони можна говорити нескінченно. Але висновок один: штурмом це місто взяти було неможливо.

В кінці серпня німецькі війська вийшли до околиць Ленінграда, але хіба з цього випливає, що місто приречене, що його тут же треба здавати супостату?

Майже рівно через рік, у 1942 році, німецькі війська вийшли на околиці Сталінграда. Але хіба це означало, що на цьому треба припиняти боротьбу і віддавати місто гітлерівцям? Та ні в якому разі! Бої в місті вкрай вигідні тим, хто обороняється, і вкрай невигідні тим, хто штурмує.

Ленінград стоїть на безлічі островів. Між островами - чорна холодна вода. Місцями - водний простір, дуже широкий і з сильною течією. Береги одягнені в граніт. Якщо будуть підірвані або просто розведені мости, то штурм захлинеться. Добре форсувати водні перешкоди, коли і тут і там пологі береги. А якщо тут гранітна стінка, і на тому боці - теж. Спробуйте звичайний кулемет під вогнем противника занурити в човен, а потім на тому боці його вивантажити. І пару тисяч патронів до нього.

Через рік німецька армія штурмувала Сталінград. Червоній Армії це місто було гранично важко обороняти. Сталінград вузькою смужкою витягнутий уздовж Волги, він відкритий для удару з заходу, вулиці прямі й широкі, ні каналів, ні мостів. За спиною радянських військ - широка річка. Вони притиснуті до берега, поповнювати їх і забезпечувати - проблема. Німецьким військам було гранично просто штурмувати Сталінград. Немає перед наступальними військами водних перешкод. Не треба їх форсувати. Немає в Сталінграді нічого рівного Петропавлівській фортеці чи Лузькому УР. Тому німецькі генерали і зважилися на штурм Сталінграда, що він для штурму зручний. А от Ленінград, навпаки, для оборони гранично зручний, а штурмувати його неможливо. У разі штурму Ленінграда німецьким генералам довелося б платити незмірно більш високу ціну, ніж за майбутній штурм Сталінграда. У Ленінграді втрати німецької армії були б дійсно великими. Це розуміли не тільки німецькі генерали, а й сам Гітлер. Тому наказу на штурм не віддав.

Нам змальовують Жукова єдиним рятівником Ленінграда. І він сам себе таким змальовував. А ми звернемо наш проникливий погляд не на слова Жукова, а на дії Сталіна.

Геній всіх часів і народів Сталін надавав виняткову увагу питанню замітання слідів. У перший тиждень війни впав Мінськ - столиця Білорусії. В Білорусії противником були захоплені трофеї абсолютно немислимої цінності. Але архіви йому захопити не вдалося. Навіть в обстановці загальної паніки і плутанини відповідальні товариші подбали про архіви - встигли спалити. У перші місяці війни німецька армія захопила десятки обласних міст і сотні районних центрів. Але за великим рахунком в руки Гітлера потрапив тільки архів у Смоленську. (Що мало для Радянського Союзу і для товариша Сталіна персонально вельми сумні наслідки.) Після цього питанню безпеки архівів Сталін надавав ще більшу увагу. У жовтні 1941 року Сталін не збирався здавати Москву, але про всяк випадок наказав папери палити. Знищення архівів було поставлене з таким розмахом, що в столиці виникла паніка і народ побіг з Білокам'яної.

А тепер подивимося на Ленінград під цим кутом.