Читати книгу - "Беру свої слова назад"

З радянського боку на Карельському перешийку підступи до Ленінграда обороняла 23-я армія. Її оборона спиралася на надпотужний Карельський УР, який упирався своїми флангами в Балтійське море і Ладозьке озеро. Ні обійти, ні проламати оборони 23-ї армії, як показав досвід трьох наступних років було неможливо. Фінська армія таких спроб і не робила. Захоплення Ленінграда в плани керівників Фінляндії не входило. Так що і за північний напрям можна було не побоюватися. – 3 -

Німецька армія могла штурмувати Ленінград тільки з півдня. А тут на вузькому фронті тримали оборону Невська оперативна група і три армії: 8-а, 42-а і 55-а. Безпосередні підступи до Ленінграда прикривали шість укріплених районів: три морських - Кронштадтський, Іжорський і Лузький і три сухопутних - Карельський, Красногвардійський та Слуцько-Колпінський. Оборона кожній армії спиралася на потужний укріплений район. Крім цього, силами армії і флоту будувався Невський УР.

Підходи до міста прострілювались перехресним вогнем гармат величезної потужності з різних напрямків. Кожна батарея, кожен форт, укріплений район і морська фортеця мали майже невичерпний запас снарядів. Берегова оборона Балтійського флоту мала 124 берегові батареї, на озброєнні яких було 253 гармати калібром від 100 до 406 мм і 60 гармат калібром 45 і 76 мм. (Червонопрапорний Балтійський флот у битві за Ленінград. М., 1973. С. 8).

Крім берегових батарей і фортів, у районі Ленінграда було зосереджено дуже значну кількість морських гармат на залізничних транспортерах, які перебували в бетонних укриттях. Навколо Ленінграда - розгалужена мережа залізниць. Гармати на залізничних транспортерах могли здійснювати маневр і вести вогонь із заздалегідь підготовлених і укритих вогневих позицій, потім швидко їх залишати.

В районі Ленінграда була зосереджена найпотужніше в світі угрупування важкої берегової артилерії. А тут ще й весь Балтійський флот. Якщо загнати лінкор, крейсер або есмінець на мілину, то стане він непотоплюваним броньовим бастіоном з потужною артилерією.

Протиповітряна оборона Ленінграда була в кілька разів могутнішою за протиповітряну оборону Берліна. Один тільки Балтійський флот мав 91 зенітну батарею, загальна кількість зенітних гармат - 352. Це не рахуючи зенітного вогню кораблів. Крім цього, в Ленінграді перебував 2-й корпус ППО. Додатково до всього - зенітні засоби армій, дивізій, бригад і полків.

Небо над містом охороняли ВПС Ленінградського фронту, 7-й винищувальний авіаційний корпус ППО і ВПС Балтійського флоту.

Військ у Ленінграді було так багато, що місто довелося «розвантажувати». Тільки в жовтні 1941 року з Ленінграда через Ладозьке озеро в район Тихвина були перекинуті 44-а і 191-а стрілецькі дивізії і 6-а бригада морської піхоти (ІВВВРС 1941-1945. Т. 2. С. 213). Є відомості, що в тому ж місяці з Ленінграда були виведені ще дві стрілецькі дивізії. До цього на Карельський фронт з Ленінграда була перекинута третя окрема морська бригада.

Крім армійських з'єднань, у місті перебувала потужне угруповання військ НКВС.

Крім того, Балтійський флот стояв на якорях без всякої перспективи виходу в море в осяжному майбутньому. Тому, крім корабельних артилеристів і зенітників, іншим матросам робити було нічого. «Більше 125 тисяч моряків-балтійців були зняті з кораблів і передані на посилення армії» (Н.Г. Кузнєцов. На флотах бойова тривога. М., 1971. С. 73). Якби матросів не кидали в божевільні контратаки, до яких вони були абсолютно не готові, а поставили би в оборону, де досвіду не потрібно, то вони могли б утримати Ленінград власними силами. Навіть без участі чотирьох загальновійськових армій.

У 1941 році Ленінград був найукріпленішим містом світу. Центр оборони - Петропавловська фортеця. Той, хто в ній бував, підтвердить - посади в неї полк НКВС із кулеметами, і не взяти ту фортецю ніяким штурмом. Ніколи. А навколо фортеці - величезне місто з міцними цегляними та кам'яними будинками, з безліччю монументальних, поставлених на століття будівель. Спробуйте штурмувати Адміралтейство, Смольний або Хрести. У Ленінграді - заводи, в'язниці, казарми, вокзали. Обороняти їх легко, штурмувати важко.

Інтенсивні роботи з підготовки міста до оборони, щодо посилення та розвитку укріплених районів навколо нього почалися вже 27 червня 1941 року. «У липні й серпні 1941 р. в роботах зі зведення укріплень навколо Ленінграда щодня брало участь до 500 тис. осіб» (ІВВВРС 1941-1945. Т. 2. С. 80). «Населені пункти на ближніх підступах до Ленінграда, дороги, вулиці міста були пересічені окопами, ровами, щілинами, обплутані колючим дротом, прикриті їжаками, надовбами, рогатками» (Там же. С. 86).

«Було викопано 700 кілометрів протитанкових ровів, створено понад 300 кілометрів лісових завалів, встановлено 635 кілометрів дротяних загороджень, побудовано 5000 дотів і дзотів. Крім того, в самому місті було споруджено більше 4 тисяч укріплених вогневих точок, зроблено в кам'яних будівлях 17 тисяч амбразур, побудовано 25 кілометрів барикад» (Там же. С.216). І не треба уявляти собі барикаду у вигляді навалених купою шаф і ліжок. Барикади Ленінграда зводилися під керівництвом видатних фортифікаторів за всіма правилами інженерного мистецтва. Вони представляли собою кілька рядів сталевих їжаків, зварених зі шматків рейок і обплетених колючим дротом. За цими перешкодами впоперек всієї вулиці зводилася стіна з мішків з піском. Товщина стіни до трьох метрів, висота - до чотирьох. У стіні з мішків з піском влаштовувалися амбразури для стрільби з гвинтівок і кулеметів. Вогнева точка позаду стіни, в свою чергу, з усіх боків огороджувалася непробивною для куль і осколків стіною і перекривалася бетонними плитами або рейками.

Коли ми говоримо про довготривалі оборонні споруди, то й тут треба мати на увазі, що були вони незвичайними. Треба пам'ятати, що Ленінград - це місто, в якому й царі, й комуністи будували лінкори, крейсери, міноносці. На заводах Ленінграда знаходилися величезні запаси броньових плит товщиною від 12 до 406 мм. Будівництво кораблів було зупинено вже в червні, але заводи продовжували працювати. Броньова сталь була пущена на виробництво танків, бронепоїздів і броньових деталей фортифікаційних споруд. «До 13 вересня було зроблено і встановлено в укріплених районах і в самому місті близько 400 броньових і залізобетонних вогневих точок для гармат усіх калібрів і до 650 вогневих точок для кулеметів, а також 24 тис. залізобетонних пірамідальних надовбів вагою від