Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

А наступної миті вампіри замість того, щоб накинутися на нас, впали на коліна і приклали списи до грудей. Наче в знак шани. Брат розгублено дивився на них, я на брата. Допоки не обернувся і не побачив фігуру позаду нас у темно-синьому плащі з воронячим пір’ям, у шоломі і масці, що також нагадувала круків дзьоб. 

У обладунках альвів, не впізнати які було неможливо, він стояв за нами, вищий брата на дві голови, і коли перший шок пройшов, я зрозумів, що вже бачив цього альва. Бо я вже бачив ці обладунки і цей плащ. Я гостро відчував напругу і тривогу, але не міг сказати чи це були мої власні почуття, чи когось з присутніх. Можливо що й те і інше.

- Це ви були там, в Трьох Баштах…- вихопилося в мене. А альв тим часом стягнув каптура і маску і постав перед нами. Білосніжне волосся зібрано у високий хвіст і заплетено, під синіми очима нанесено якийсь визерунок, він охоплював півобличчя альва. 

- Зря не випив тоді аронової трави, Бестуже. Вже давно опанував би свою магію, - відповів нам альв і зробив вампірам знак зникнути. Я обернувся - тих вже й слід загув.

- А де поділися ці…двоє?

- Та де б не були, без них краще, - втомлено відповідав альв і зауважив - Хоча ти, Родосвіте, обрав найкращу тактику. Якщо їх заговорити, то дійсно можна вийти живими з їх земель. Як пощастить. Але ці двоє - зі дворцової стражі, ви б їх не заговорили. У Сігіші не тримають тих кого можна спантеличити і збити з розуму.

- Ви знаєте аж надто багато про вампірів, і про нас, - зауважив у відповідь вкінець схвильований Родосвіт. Я бачив це по його погляду. Такий самий вид він мав перед Прешеном і перед Князем. 

- Чого я не знаю так це, нащо двоє склавів подерлися сюди, до Бескудських степів, у землі, де їм не раді. Де нікому не раді, а всіх хто заходить сюди попросту зїдають.

- Стрічне питання - вас вони також не з’їли. Ба, навіть зникли за вашим наказом, - в голосі брата більше не було ані натяку на приязність. - Хто ви? Що вам треба? І нащо слідкували за нами?

- І це ваша така дяка, за все що я для вас зробив, - з удаваною образою почав альв, але вмить посерйознішав. - Гадаю, в образі ворона я вам більше сподобався. Нічого дивного, птах з мене першокласний.

Брат відсахнувся від альва, я й сам зробив крок назад.

- Перевертень!

- Колись, кожен ельф міг обернутися будь-якою твариною, - замріяно протягнув альв. - Будь-коли, будь-де. А зараз…

- А зараз… - повторив за ним Родосвіт.

- А зараз це практично неможливо. 

- Але ви…

- Я - вийняток. 

- Як вас звати? - вихопилося в мене.

- Можете звати мене Гемом.

- Гемом?

Альв кивнув.

- Чому ви врятували нас, пане Гем? Чому взагалі допомогли?

Альв наморщив чоло і роздивився навколо. 

- Чи вам не здається, що таки розмови краще вести за кухлем пінного. 

- Ні.

- Й правда, ви ж збіжали з тієї таверни, аж п’ятами накивали.

- Чи не ви…

- Не я. Не я навів на ваш слід вояк Другецю. Вас дійсно запримітили у шинку і я нічого вдіяти не міг. Ви ж, натомість, привернули до себе аж достобіса багато уваги.

- Це про що ви…

- Може, дістанемося якогось укриття, а всі розмови потім?

- А далеко до того укриття?

- Гадки не маю. 

Брат не замислився ні на мить:

- Я гадаю, ми з моїм братом підемо зараз. Самі. А ви йдіть своїм шляхом. Не знаю, що за гру ви ведете, але ми просто йдемо до моря. Нікого не чіпаємо і не маємо ні з ким жодних справ. І це все, що вам потрібно знати. 

Гем звів брову.

- Не знаю, на яку відповідь ви очікуєте від нас зараз, коли ваші брати топчуть Склавіну. Йдіть своїм шляхом, пане Гем. А ми підемо своїм. Гаразд? 

Родосвіт мовчки розвернув мене і ми попрямували по безкрайому степу вперед, до моря, залишаючи позаду альві. Брат не озирався, а я - так, один раз, краєчком ока. І коли я подивився на те місце, де щойно ми стояли, нікого вже не було.

Ми рухалися якомога швидче. Я навіть запропонував братові дістатися до лісу і змайструвати нові лижі з ялини. І він майже погодився, але потім сказав:

- Ні, краще поспішатимемо. У цих землях не зупинимося ні на мить. Занадто небезпечно зустріти тут ще когось. Це дикі місця. Ми маємо бути дуже обережними. Проте ти маєш рацію щодо лісу, давай-но сховаємо наші голови у якомусь підліску. У степу нас занадто легко помітити.