Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Утім, мені теж було над чим поміркувати.

— Я не знаю, кому можна довіряти, — інструктував нас за сніданком начальник служби безпеки. — Ральф повністю в курсі того, що відбувається, Мірабель знає про все в загальних рисах. За них двох я ручаюся, а ось для інших наші з вами одкровення і подальші плани мають залишитися в таємниці. Олена, тобі, на жаль, доведеться грати роль простакуватої чужоземки, яка знати не знає, що відбувається. 

— А якщо мене запитають, куди я так несподівано випарувалася вчора ввечері?

— За нами трьома вчора стежило достатньо народу, тож до ранку, мабуть, виникло не менше десятка різноманітних романтичних версій. Будемо підігравати найправдоподібнішій.

— Про вашу бійку розповідати можна? — сподіваюся, мені вдалося зробити досить невинний вираз обличчя.

Стеф з Амадо переглянулися, вампір радісно вишкірився, дракон недобре підморгнув.

— Зрозуміло, що-небудь вигадаю, — квапливо запевнила я. — Ви їжте, їжте, охолоне.

— Залишу тобі пару сигнальних заклинань. Про всяк випадок, — пообіцяв вампір. 

— Не хвилюйся, я догляну за Оленою. На правах колеги, звісно ж. 

Ми встигли повернутися до того, як палац почав оживати. На майданчику біля урвища нудьгували двоє чергових вартових і Ральф, всі інші поки що мирно відпочивали. Золотокудрий дракон привітно махнув рукою і допоміг мені спуститися.

— Приємна зустріч. Судячи з усього, обійшлося? Змусили ви мене понервувати. 

— Мені теж, знаєте, не дуже затишно було. Як Мірабель? 

— Її вчора мало не замучили до смерті ввічливими розмовами. Тож упевнений, вам вона буде рада, як ніколи раніше.

— Так соромно... Я обіцяла допомогти, а зникла посеред балу.

— Не страшно, — підморгнув Ральф. — Це мій недолугий брат уміє все ускладнити. Сто разів казав, щоб більше довіряв своєму чуттю, все-таки дракон, а не ящірка. Ех, шмаркач, ніколи старших не слухав. 

— У нас різниці — два роки, — буркнув Амадо. — Знайшов теж молодшенького.

— А ти так само сперечаєшся з очевидними фактами. Ходімо, розкажеш про все в подробицях, бо мій ранній підйом має бути компенсований принаймні цікавою розмовою?

— Ось і чудово. — Амадо повернувся до Стефана. — Складеш компанію?

— Куди ж я подінуся? Не до Олени ж у гості напрошуватися, — знизав плечима Стеф.