Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

Пробита легеня. Про це говорила кров, що ринула у невдахи ротом. Тепер точно не «набовтає» нічого! З цією думкою Олімпіас вирушив через власне подвір'я, щоб добити знерухомленого, пораненого, напівживого супротивника. Він уже підняв руку для останнього закляття, коли ворог, прибитий до дерева, сіпнувся, повільно сплюнув на землю приблизно півсклянки власної крові і підняв на нього свої очі.

І тут грецький маг зрозумів дві речі. По-перше – у його клану, можливо, справді з'явиться шанс осідлати престол Еллади. А по-друге – він та його противник більше не були у зоні Вакуумного Поля.

– В ім'я… – Почав Олімпіас. Однак його було перервано єдиним словом. Сказаним тихо і хрипко, але чутним на десятки метрів довкола.

– ВОГОНЬ.

І свідомість грецького мага затопило білим світлом.

***

– Живіше, баби, ворушимося! – Гаркнула Алла Каргіна двом ширяючим поряд з нею в повітрі чаклункам-Адептам, і три силуети у небі рушили до особняка грецького мага, що втік.

– Не здумай здохнути, Вікторе! Не смій! Яга з мене та Людмили шкури наживо зніме… – Бурмотіла собі під ніс права рука Каргіних.

Весь час магічної сутички вони були поруч. Допомагати Дубровському у битві богиня заборонила. Однак, ще тоді, після викрадення, Праматір з'явилася безпосередньо Аллі і заявила про неприпустимість смерті Віктора у цій битві. Тобто які б пошкодження не отримав цей чоловік, його потрібно буде поставити на ноги. Кров із носу та хоч трава не рости.

І зараз, коли життя грека обірвав магічний вибух, просочений дещицею божественної могутності, їй треба було дуже поспішати. Бо навіть звідси було видно, що Вікторові теж довелося несолодко.

М'яко приземлившись на колись розкішне, а тепер трохи зіпсоване подвір'я, Алла одразу кинулася до потерпілого. Поклавши руку на голову Дубровського, вона побачила сильне виснаження життєвих сил, пробиту легеню й роздроблене стегно. Неозброєним же оком було видно лише залите кров'ю обличчя і невеликий, ледь помітний отвір, куди припав удар заклинання. Зважаючи на все, Прозорої Струни.

– Налякав, заррраза. – Полегшено видихнула чаклунка. Найнебезпечнішим із усього переліку травм було виснаження. Легеня майже відновилося з допомогою нереальної регенерації «потерпілого».

– Непоганий апгрейд ти собі зробив, хлопче. – Пробурмотіла Аскет. – Зараз ще твоєму тільцю трохи допоможемо.

Клану Каргіних, звичайно, було далеко до легендарних Гао в плані цілительства, однак, і останніми невігласами в цьому вони не були! Закляття, що зцілювало, зірвалося з пальців, прискорюючи відновлення легені, зрощуючи розбите стегно, зачиняючи рани. Однак життя не прагнуло повною мірою вриватися в тіло Віктора.

«Перестарався зі своїми Знаменнями, придурок!» – Закусивши губу, думала Алла.

Наказ чи страх, що сильніше?.. Зараз саме ці два почуття боролися всередині Алли. Вона дико боялася… ні, не цього Дубровського і навіть не його мозкодробного дару. Вона боялася тих знань, що одержав про неї цей виродок. Вона вже не першу ніч засинала і прокидалася з думкою, що цією землею ходить людина, яка знає про неї все, аж до кількості чортових волосків на голові! Дитячі страхи, любовні захоплення, уподобання в їжі, сексі, кіно – все! Але, звичайно ж, найважливіше – це кланова інформація. Дані розвідки клану, стратегії розвитку, бізнес-плани, умови укладання спілок з іншими кланами і магія. Усі заклинання, обряди, замовляння та прокляття, якими володіла відьма, були у цього виродка як на долоні. Більше, ніж вона, Алла, про клан Каргіних могла знати лише голова клану. Але ж Віктор – зовсім стороння людина. Якого хотілося поховати разом із секретами, що дісталися йому не по праву!

З іншого боку – прямий наказ Яги. Піти проти свого бога-предка у магів далеко не те саме, що зречення від віри, наприклад, у звичайного, православного священика. Звісно, ​​убити тебе ніхто не вб'є. Як і Сили не позбавлять. Маг від народження і до смерті – повноправний господар власного дару. Але ти й твої нащадки вічно будуть під наглядом вкрай могутньої і злопам'ятної істоти, яка рано чи пізно змусить тебе вмитися власною кров'ю за одного разу виявлений непослух.

Як же це злило Аллу! Котрий день вона вже перебувала у вимушеній «відпустці», не допущенна до справ клану, щоб не збільшувати перелік інформації, яка може тепер дістатись чужинцю. Людмила, звісно, ​​вірний нащадок Яги і проти волі богині не піде, обриваючи життя Дубровського. Але й витік додаткової інформації голова Каргіних вирішила припинити. І тепер, на цю операцію, Алла змогла прихопити лише своїх учениць, які апріорі не знали про клан більше, ніж вона. Плюс, щоб не піддавати ще одного члена клану навіть випадковому скануванню цього чортового оракула, всі процедури лікування, транспортування та іншого спадкоємиця клану взяла на себе. Жодних контактів з Дубровським! Дівчата тут потрібні були тільки для прикриття, якщо раптом на території маєтку з'являться невраховані треті особи.

– Що ж, – труснула головою, наважившись, Алла, – більше, ніж є, ти вже все одно не дізнаєшся, гад.

Відьма зробила надріз на долоні власним, гострим, як ніж, нігтем і приклала закривавлену руку до губ Віктора, іншою рукою підтримуючи його потилицю. То був єдиний шлях. Раз тіло зцілено, а пацієнтові не стає краще – справа в дусі. Прокльонів та пошкоджень астрального тіла досвідчена Аскет не помітила. Тут в наявності – звичайне, але вкрай небезпечне виснаження життєвих сил. Ось життєвою силою Алла тепер і ділилася. Своєю життєвою силою.