Читати книгу - "Літо в моїй пам'яті, Руслан Баркалов"

Мама Влада давно перестала втручатися в процес життя сина. В принципі, від самого першого дня, коли Наталі залишилася в якості не офіційної дружини. Людмила відпустила молодим все, що лише треба. Головне аби лише добре жили між собою – було її девізом. І це працювало.

Влад і Наталі отримали повну незалежність і були звільнені від маси не тактовних питань. А пані Людмила, в свою чергу, отримала задоволення спокійно повечеряти смачними стравами і приділити більше часу собі. Що і ще треба? Навіщо ускладнювати і без того складне життя?

З батьками Наталі вона вибудувала прекрасні стосунки, поза як ті були такої ж думки. Тож, в принципі, ніяких проблем у них в домі не виникало.

І взагалі, від коли Влад став самостійним, проблем у них не виникало жодних. Син робив все так, як вважав за потрібне. А мама лише була для того аби підтримати його словом, ствердно кивнути в потрібний монет головою і радіти за свою дитину.

У Владові вона бачила великі можливості. Розум її сина і двері, які перед ним відкривалися, давали право вірити в те, що він народжений для великих справ. І байдуже, що він іде іноді не тим шляхом, яким би хотілося їм з чоловіком. Він їхній син. І його вибір має бути підтриманий. Бо він дає її хлопчикові силу і ріст.