Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– І що, всі, хто в ньому був – загинули?

– Не знаю, повелитель. Я боюся таких речей... вже дуже сильний викид сили відбувається. Зачепить, ненароком, розвіє в одну мить. Я, як зрозумів, до чого справа йде, втік подалі.

– Добре. Поки залишимо це. Я до себе піду, завтра пройдемо по всій базі, розповіси мені, що знаєш. – Джог боязко вклонився і розчинився в повітрі.

"Ніби все сходиться. Те, що вже знаю я і те, що він розповів. – Макс розмірковував, зручно влігшись. Почувався він цілком пристойно, спати не хотілося. Завтра можна буде вже цілком нормально харчуватися. З його величезним резервом і всім іншим, нажити собі проблеми зі шлунком йому не загрожує. – Виходить, що принц придумав цю базу, коли ще імператор був живий. Навіщо? Таке собі "прокачування" для магів? Зі слабких робити сильних? Типу – таких як Седж з Інваром? Але сила ж не означає вміння і знання... Он, вони ж самі казали, що всі винаходи зроблені студентами. Леннар загнав сюди найсильніших магістрів з Академії, наробив із них копії, до того ж, якісь спрощені. Судячи з Седжа – емоцій у нього немає зовсім. Церковники, пізніше, дізналися про це і захотіли підсунути сюди свою людину, але не вийшло. І це було ще до того, як принц загинув від рук Ортани. Ну і далі теж... Почалася катастрофа, попередник із компанією приперлися сюди. Найімовірніше таки, що сам Леннар це і влаштував, як і казав у тому посланні. Ортана тільки думала, що вона чимось там керує. І це дуже навіть схоже на правду, оскільки, якщо Леннар не розвіявся або що там із ним мало статися, коли кільце полетіло, то він у складі цієї делегації прибув сюди теж. Ось я з ним і зустрівся. І Ортана, найімовірніше, нікого нікуди не відправляла, це зробив Леннар, а дурна баба тільки зарядила йому камінь. І вся ця історія стає дедалі заплутанішою. А ще – є кільця для входу сюди. З одним із них сюди приперлися засланці церковників у пошуках артефакту. Добре б дізнатися, куди воно поділося. Інігар не казала, що після тих двох, хто звідси втік, залишилося ще щось.

А взагалі, все дуже дивно. Трея – закохана в Леннара, Алісія теж, Комендант Фортеці ставиться шанобливо. Студенти академії, ті, що загинули разом із Треєю, теж поважають. Що з тобою сталося, принц, що ти став таким? Навіщо ти на мене напав? Може це невід'ємна риса всіх тих, хто стає привидом? Жага до тіла? Та ну... Той самий комендант Фортеці і всі його офіцери, нічим таким не страждають. Алісія просто засмучена ситуацією, але цілком притомна. Варр... Варр просто існує, як може, але ніхто з них з розуму не сходить без тіла. Якщо, звісно, у привидів є розум. І що ж робити? А Темний його знає. Завтра пройдуся всією територією, подивлюся, що я раніше не бачив. А потім... або валити звідси, або... або є одна думка... але треба її перевірити...