Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Чому малоймовірно?
— Ну, при переміщенні ж доводиться «згоріти у вогні» — всі віруси гинуть.
— Це тобі доводиться «згоріти у вогні», а я перемістилася якось по-іншому. Вогонь вирував поруч, до мене не дістався. Виходить, це я могла заразити Руаля.
Найт промовчав, але по його очах Олена здогадалася, що така гіпотеза вже спадала йому на думку.
— Коли почалися ці напади непритомності, ти думав, що Руаль міг мене отруїти чи заразити. А виходить, вийшло все навпаки.
Олена засмутилася. Тяжка гіркота палила груди.
— Нічого. Ми щось придумаємо, — пообіцяв Найт. — У нас є в запасі кілька днів.
За хвилину він підвівся.
— Мені вже час. Пообіцяй мені дещо. Пообіцяй, що закриєшся в цій кімнаті і не вийдеш з неї, доки я не повернуся. Тут ти у безпеці.
— Добре.
Він знову припав до її губ. Поцілунок був глибоким, але коротким. Найт поспішав.
— І ще дещо. Заплющ очі і не підглядай, як я це робитиму. Не забувай, я давав клятву нікому не розповідати про Терношорську магію.
Олена кивнула. Але вони обоє знали, що цієї обіцянки вона не виконає.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забути, щоб згадати, Ольга Обська», після закриття браузера.
