Читати книгу - "Кров фенікса, Анна Стоун"

* * *

Через день прийшла новина, що чарівники прибули на материк. Лера поверталася до свого гуртожитку. Мерліна вона несподівано зустріла біля будинку номер 7 — він про щось розмовляв із Корнелією Фуолк. Дівчинці хотілося підійти, обійняти дядька. Стримавши порив, вона привіталася і зайшла до свого будинку.

Сховавшись усередині, вона залишила двері трохи прочиненими. Голоси чарівників чулися погано. Але головне їй вдалося почути.

— Невже Морл хотів знову розв'язати війну за допомогою розлому? — почувся стурбований голос декана Вольфрама.

— Швидше за все. Але в нього це вже не вийде! Острова більше немає, часову матерію відновлено.

— Скільки жертв?

— Серед наших загинуло п'ятеро. Від людей Морла нікого не залишилося. Трохи шкода дітей.

Після цього була довга пауза.

— Поки вас не було, твоя племінниця потрапила до медпункту! У неї звідкись з'являлися гематоми та порізи. Сам розумієш лежачи на ліжку такого отримати неможливо!

Мерлін стривожено подивився на будинок, до якого щойно зайшла Лера.

— Я це з'ясую! — пообіцяв чарівник — Інші наші вже роз'їхалися по домівках!

— Що там із професором Вітольдом? Він живий? — спитала Корнелія, стурбована долею свого старого вчителя.

— Живий. Але не зовсім здоровий… Він стверджує, що один з учнів Морла раптом начарував замість рук крила.

— Бути такого не може! — чмихнула жінка.

— Ось і я про це думаю. Перетворюватися цілком можуть перевертні. А ось замість рук крила...

Постукавши себе по лобі, дівчинка поспішила повернутись до своєї кімнати. За кілька хвилин туди ввійшов Мерлін. Дівчинка, як ні в чому не бувало, схопилася з ліжка та обняла дядька за шию.

— Я так переживала!

— Я ж обіцяв, що все буде гаразд. — чоловік погладив племінницю по спині. — А як ти? Мені Корнелія сказала, що ти потрапила до медпункту.

Прикусивши губу, Лера не поспішала відсуватися. Бракувало, щоб Мерлін по обличчю побачив, що вона бреше.

 — Я дуже переживала, не могла заснути. Тому знайшла в інтернеті рецепт зілля. Але щось пішло не так, і мій сон став справжнім. Як би це назвати… — замислилась Лера. — Усвідомлене сновидіння? Я читала, що якщо в ньому одержати каліцтва, то і на тілі вони з'являться!

 — Я зрозумів, про яке ти зілля. А якби ти застрягла у своєму сновидінні? Не можна ж бути такою необережною.

Лера продовжувала кусати губи, сховавши обличчя на грудях дядька. Нарешті їй довелося відсторонитися.

— Що сталося на острові? — Лера сподівалася, що Мерлін їй все розповість. Але надії обсипалися, як чарівний купол.

— Ми знешкоджували вулкан! Вже все добре! Завтра розпочнуться заняття!

— Ясно. Ти, мабуть, утомився з дороги. Йди відпочивай. — поки Мерлін не наважився спитати за крила, Лера поспішила його вивести за двері.

Залишившись сама, дівчинка притулилася чолом до прохолодної стіни. Варто їй розповісти правду і всі проблеми будуть вирішені. Чи ні?