Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

з таким юридичним фактом, як сплив встановленого строку, припиняє права учасника і, відповідно, — обов'язки господарського товариства і його учасників, які (обов'язки) кореспондують зазначеним правам. За таких умов слід зробити висновок про те, що в результаті подання заяви учасника наступили певні зміни в правах господарського товариства і його учасників щодо учасника, який подав заяву про вихід. Відмова учасника від заяви про вихід позбавляла б товариство і решту його учасників певних прав, а тому товариство і решта учасників можуть захищати свої права, в тому числі і шляхом пред'явлення в суді вимоги про визнання недійсною відмови учасника від заяви про вихід із господарського товариства.

7. У п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК об'єднані дещо різнорідні правила. Справа в тому, що відчуження цінних паперів, що засвідчують участь у господарському товаристві, — це реалізація права власника на розпоряджання майном, що є об'єктом права власності. І тут не виключається встановлення законом лише певних обмежень права розпоряджання, оскільки власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, але ж вони не повинні суперечити законові (ч. 2 ст. 319 ЦК). Що стосується права на відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, то на це, як правило, потрібна згода інших учасників. Відчуження частки без згоди інших учасників — це виняток із загального правила.

8. Обсяг права учасника на інформацію про діяльність господарського товариства визначається установчими документами.

Стаття 117. Обов'язки учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства зобов'язані:

1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;

3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

1. Виконання учасником господарського товариства своїх зобов'язань перед товариством зрештою завжди має цивільно-правове значення, а не лише у випадках, коли це значення чітко видно (коли невиконання обов'язків є підставою виключення учасника із складу учасників, коли учасник припустився такого порушення своїх обов'язків, яке завдало збитків товариству, що дало товариству право на їх стягнення тощо).

2. Якщо установчі документи не суперечать законові, вони є обов'язковими для учасників господарського товариства. Це ж стосується і рішень, що прийняті загальними зборами. Якщо загальні збори прийняли рішення з питання, що належить до їх компетенції, і при цьому не порушуються права учасників або інших осіб, всі учасники повинні його визнавати та виконувати.

3. Зобов'язання учасника перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, звертають на себе увагу підставами їх виникнення. Спочатку такою підставою є установчий документ, що підписується всіма учасниками (за встановленими винятками). У таких випадках є належне волевиявлення щодо прийняття учасником на себе відповідного зобов'язання. У подальшому зміни до установчих документів вносяться в окремих видах товариств рішенням зборів. Із такого рішення виникає зобов'язання і тих учасників, які голосували проти прийняття відповідного рішення.

4. Обов'язок учасників товариства брати участь у загальних зборах учасників товариства законом не встановлюється. Але статутом товариства такий обов'язок може встановлюватись. Систематичне невиконання цього обов'язку може бути підставою для виключення із товариства, якщо це передбачено законом. Але примушення до виконання цього обов'язку є неможливим, бо суперечило б характеру відповідних відносин.

Стаття 118. Залежне господарське товариство

1. Господарське товариство (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) є залежним, якщо іншому (головному) господарському товариству належать двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства.

2. Господарське товариство, яке придбало або іншим чином набуло двадцять або більше відсотків статутного капіталу товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю чи двадцять або більше відсотків простих акцій акціонерного товариства, зобов'язане оприлюднити цю інформацію в порядку, встановленому законом.

1. Залежне господарське товариство не є різновидом організаційно-правової форми господарського товариства. Воно має лише деякі особливості правового статусу порівняно з іншими господарськими товариствами.

2. Слід звернути увагу на те, що Господарський кодекс [42] не використовує поняття залежного господарського товариства, але вживає терміни «залежне підприємство», «відносини економічної та/або організаційної залежності» (ст. 126 ГК). Підприємство, що перебуває в такій залежності, називається асоційованим. Ця залежність може бути простою або вирішальною. Проста залежність дає можливість учаснику блокувати прийняття залежним підприємством рішень, які відповідно до закону і засновницьких документів повинні прийматись кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність передбачає володіння контрольним пакетом акцій. За наявності вирішальної залежності залежне підприємство іменується дочірнім, а підприємство, від якого залежить дочірнє підприємство, називається холдинговою компанією.

2. ПОВНЕ ТОВАРИСТВО