Читати книгу - "Королівство шахраїв"

Коли Казів скрипучий, мов кам’яна сіль, голос розітнув галас натовпу, змушуючи стихнути балачки, голова Інеж задерлася вгору. Усі погляди теж прикипіли до нього.

Хлопець стояв на верхівці сходів і дивився вниз на чотири просвіти рипучого дерева. Інеж збагнула, що він затримався, щоб перевдягнути пальто, і воно облягало його своїми досконало підігнаними лініями. Каз стояв, спираючись на ціпок, його волосся було охайно зачесане назад із блідого чола — хлопець із чорного скла зі смертоносними гранями.

Подив на обличчі Гаскеля був майже комічним. Потім той розреготався.

— Ну, Бреккере, чорт мене забирай! Ти найбожевільніший виродок, якого мені доводилося знати.

— Вважатиму це за комплімент.

— Не слід було приходити сюди, якщо лише не хочеш здатися, як той розумник, яким, як на мене, ти був.

— Я заробляю вам гроші.

Обличчя Пера Гаскеля скривилося від люті.

— Ти маленький невихований мерзотник! — проревів він. — З’являєшся тут, пританцьовуючи, наче якийсь крамар у своєму маєтку.

— Ти завжди поводився так, наче кращий за нас, Бреккере, — вигукнув Зееґер, досі тримаючи свого свищика, і кілька інших Покидьків кивнули. Пер Гаскель підбадьорливо заплескав.

І це була правда. Каз завжди тримався віддалік від усіх. Вони хотіли потоваришувати, подружитися, але він ніколи не погоджувався грати в їхню гру, лише у свою власну. Можливо, розплата була неминучою. Інеж знала, що Каз не збирався назавжди залишатися заступником Пера Гаскеля. Їхній тріумфу Льодовому Дворі мав зробити його королем Бочки, але Ван Ек поцупив у нього цю можливість. Покидьки не знали про його надзвичайні досягнення протягом кількох минулих тижнів, про трофей, який він висмикнув із пазурів фіерданців, і про здобич, яку він, можливо, досі не випускав із рук. Він зустрівся з ними сам — хлопець, у якого небагато союзників, чужий для більшості Покидьків, попри свою жахливу репутацію.

— У тебе тут немає друзів! — вигукнув Бастіан.

Під стіною наїжачилися Аніка та інші. Пім похитав кудлатою головою і схрестив руки на грудях.

Каз ледь помітно здвигнув одним плечем.

— Я прийшов не в пошуках друзів. І я тут не через нікому не потрібних дармоїдів та боягузів чи невдах, які гадають, наче Бочка винна їм щось, якщо їм вдалося вижити. Я прийшов до вбивць. Безжалісних. Зголоднілих. Схожих на мене людей. Це моя банда, — сказав Каз, спускаючись униз сходами і грюкаючи по дошках ціпком, — і досить із мене чужих наказів.

— Ходіть, візьміть свою винагороду, хлоп’ята! — крикнув Гаскель. Виникла коротка пауза, і на мить Інеж повірила, що ніхто не послухається, що вони просто збунтуються проти Гаскеля. А потім греблю прорвало. Бастіан та Зееґер перші побігли сходами, палко бажаючи підстрелити Нечисторукого.

Але Зееґер був повільним від віскі, тож, перш ніж вони наблизилися до Каза на сходах третього поверху, обидва захекалися. Бреккерів ціпок злетів двома хльосткими дугами й розкришив кістки Зееґерових рук. Замість того щоб зайнятися Бастіаном, Каз прослизнув повз нього з моторошною швидкістю, попри хвору ногу. Перш ніж Бастіанові вдалося повернутися, Каз тицьнув ціпком у м’яке місце між його стегном і коліном. Хлопець завалився з придушеним криком.

Наступний Гаскелів посіпака вже поспішав на зустріч із Казом — вибивайло, якого називали Чайник через те, як він свистів, коли дихав. Каз відхилився ліворуч, і удар Чайникової битки лише злегка зачепив його. Він покрутив ціпок і щосили вдарив викидайла воронячою головою прямісінько в щелепу. Інеж побачила, як щось схоже на зуби вилетіло з Чайникового рота.

Каз досі був на підвищенні, проте Покидьки мали чисельну перевагу й почали наступати хвилями. Варіан та Сванн кинулися на майданчик третього поверху, їм у спину дихав Рудий Фелікс, а Міло та Ґорка зависли позаду нього.

Інеж стиснула губи, коли Каза вдарили у хвору ногу; він затнувся і випростався останньої миті, щоб ухилитися від удару Варіанового ланцюга. Той гупнув по бильці в кількох сантиметрах від Бреккерової голови, і навкруги розлетілися скалки. Каз схопив ланцюг і скористався інерцією, щоб кинути Варіана на поламане бильце. Коли хлопець упав на перший поверх, натовп відсахнувся.

Сванн і Рудий Фелікс наближалися до Каза з двох боків. Рудий Фелікс схопив хлопця за пальто, тягнучи назад. Каз легко вислизнув із нього, наче фокусник, що звільняється від гамівної сорочки у виставі в Східній Клепці.

Сванн шалено розкрутив колюче руків’я сокири, аж тут Каз ударив його маківкою ціпка в обличчя. Навіть звіддалік Інеж побачила, як хлопцева вилиця перетворилася на кривавий кратер.

Рудий Фелікс витяг із кишені кийок і щодуху вгатив Казові по правій руці. Удар був недбалий, але Бреккерів ціпок дзенькнув по підлозі й покотився вниз сходами. Бітл, худий, як тхір, і схожий на нього, поскакав угору сходами, підняв ціпок і простягнув його Перу Гаскелю, а його друзяки радісно заулюлюкали. Каз обхопив руками бильце й гепнув ногами в черевиках по грудях Рудого Фелікса так, що той аж беркицьнувся до низу сходів.

Казів ціпок зник. Хлопець широко розвів долоні в рукавичках. Інеж знову подумала про фокусника. «У рукавах нічого немає».

Ще троє Покидьків проскакали повз Рудого Фелікса й попрямували до Бреккера — Міло, Ґорка й худий Бітл зі своїм дивним маленьким личком і масним волоссям. Інеж наважилася кліпнути — і ось Міло притиснув Каза до стіни, не шкодуючи ударів по обличчю та ребрам. Бреккер відхилив голову і з нудотним хрускотом ударив Міло в чоло. Хлопець ступив непевний крок, і Каз скористався перевагою.

Але їх було забагато, а Каз бився беззбройний, кров струменіла по одній щоці, губа була розбита, ліве око набрякло й заплющилося. Його рухи вповільнювалися.

Горка схопив Каза за шию рукою. Бреккер ударив його ліктем у живіт і вивільнився. Він стрибнув уперед, аж тут Бітл схопив його за плече і вдарив у сонячне сплетіння дрючком. Каз склався навпіл, випльовуючи кров. Горка хряснув йому по голові товстою петлею ланцюга. Інеж побачила, як закотилися Казові очі. Він захитався. А потім упав на землю. Натовп біля дверей заревів.

Інеж кинулася вперед, навіть не встигнувши подумати. Вона не могла просто дивитися, як він помре, і не збиралася цього робити. Тепер вони вже били лежачого, копали важкими черевиками й тупцяли на його тілі. В Інеж у руках з’явилися ножі. Вона вб’є їх усіх. А тіла покидає на крокви, щоб їх знайшла міська варта.

Але тієї миті крізь широкі поперечини в бильцях на сходовому майданчику вона побачила, як Каз розплющив очі. Він поглядом знайшов її.