Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Віктора було занадто багато. Парадокс. Настя перебувала в одній вітальні з чоловіком, а думками зовсім в іншому місці. Зі Стасом. І як би не намагалася змусити себе переключитися, нічого не виходило. Все так чи інакше повертало її думки до нього. Вона закривалася в туалеті, щоб відповісти на смс. Потайки перевіряла телефон, посміхаючись черговому повідомленню замість того, щоб зосередитися на фільмі. А після від'їзду Віктора зрозуміла, що справа не в Стасі.

 Не стань його зараз, їх відносини з чоловіком ніколи не повернуться в колишнє русло. Він так і буде відчувати себе винуватим за те, що зробив з нею, а вона за те, як поступила із ним. Якби в їхній родині була дитина, як правильно сказала Маша, все було б інакше. Настя не змогла б позбавити її батька, так само, як і у Віктора відняти можливість щодня бачити їх малюка. Але природа їх цим обділила. Так навіщо зараз змушувати себе жити з людиною, якого не любиш, і прирікати його на щоденну брехню? Дивитися в очі, віддаватися в ліжку, але при цьому не відчувати любові. Віктор на таке не заслуговує. Він розумний, привабливий чоловік, який ще зможе знайти ту, що здатна обдарувати його любов'ю. Справжньою і щирою. Але це буде не Настя.

Дівчина вирішила не говорити чоловікові про своє рішення до його дня народження. Залишилося два тижні, вона почекає. Вина важким тягарем лежала на її плечах. Яку біль вона заподіє люблячому її чоловікові, але чинити так а ні з собою а ні з ним не могла. Вона готова переступити цю межу, щоб дізнатися чи зможе знову бути щасливою. А вона зможе. Так вона вже щаслива. Від однієї думки, що зможе бути з коханою людиною Настю охоплював захват. Вона так скучила за Стасом. За його безпосередністю, драйву. По тому відчуттю, яке відчувала поруч із ним. Вона відчувала себе живою, справжньою.

Всі приготування до дня народження Свіридова були покладені на спеціальну фірму, що займається організацією свят. Все, що потрібно було зробити - це надати список гостей і вибрати меню. Якщо список був відданий організатору ще три тижні тому, то з меню потрібно було розбиратися прямо зараз. Як би Насті не хотілося залишатися в стороні, але лишалося зовсім мало днів і вони з Машею вирушили до ресторану. Вітя хотів, щоб все пройшло ідеально, тому попросив Настю з усією відповідальністю підійти до кожної страви і ретельно спробувавши, вибрати найсмачніші.

- Настя, а устриці обов'язково повинні бути присутніми? - скривила маленький ніс Машка.

Офіціанти не соромлячись, витріщалися на блондинку в чорній обтягуючій сукні до колін, а дівчина, знаючи свій вплив на них, тільки очі закатувала.

- Вітя хоче, щоб стіл ломився від делікатесів.

- Жах. Я їх пробувати не буду, навіть не думай. Сама давай. - Настя похитала головою, але взявши одну устрицю, обережно вилила собі її до рота. В принципі до їх смаку вона звикла давно, але ця здалася їй дивною. Гіркою і з неприємним запахом. Взяла другу про всяк випадок. Теж саме.

- Устриці відпадають, - констатувала, прополіскуючи рот водою. - Щось не те з ними.

- Я ж кажу, гидота. Давайте далі, - владно крикнула Маша, махнувши рукою офіціантові. Молодий хлопець приніс стейк з молодої баранини в соєвому соусі. - Оооось, це інша справа. - потерши долоні, облизнулася Машка і надрізавши шматочок відправила до рота. - Мммм, кайф, спробуй.

Настя, наслідуючи приклад подруги, відрізала невеликий шматочок і спробувала. Досить нічого. У міру соковитий. Але смак дивний. Запила шампанським і з'їла ще один.

- Маш, тобі не здається він гірким? - презирливо подивившись на м'ясо, запитала Настя.

- Та ні, нормальне м'ясо. А що?

- Нічого, - відмахнулася Настя. - Залишаємо?

- Думаю так. Відмінний стейк.

Вони перепробували ще більше десятка страв, поки Настю не почало нудити від цього достатку.

- Все, я більше не можу, - відкинулася на стілець дівчина. - Все інше виберемо навмання.

- Багато гостей буде? - Машка підморгнула тому самому офіціантові, який кожен раз, коли підходив, прилипав очима до глибокого вирізу її декольте.

- Близько ста чоловік.

Машка присвиснула.

- Так, з розмахом. Пам'ятаю, раніше ваші дні народження відзначали в ресторані за одним, максимум двома столами. - Так, пригадала Настя. В Америці їх життя було в рази спокійніше і тихіше, ніж зараз. - До речі, як у вас з Віктором? - як би ненароком поцікавилася подруга, закидаючи ногу на ногу.

- Я вирішила піти.

Машка навіть ближче присунулася, не вірячи своїм вухам.

- Сказала вже йому?

- Ні, адже не перед святом.

- Блііін. Це ж що тепер буде?

Настя знизала плечима. Повертатися до цієї теми було важко. Краще б він Настю кинув, а ніж вона його. Заподіювати біль людині, яка стільки значила для неї, і для якого так багато значить вона - буде неймовірно складно. Це немов власноруч увіткнути йому ножа у груди, при цьому дивлячись прямо в очі. Але краще так, ніж все життя повільно прокручувати рукоятку і брехати про почуття, яких немає.

- Все буде нормально. Точно кажу, - заторохтіла сексапільна блондинка. - Вітька він мужик не дурний. Повинен зрозуміти тебе.

Настя тільки кивнула, і допила залишки шампанського. Встала і раптово відчула нудоту. Чортові устриці. Глибоко вдихнула, видихаючи через рот. Начебто, полегшало.

- Ей, ти чого? - Машка занепокоєно втупилася в бліде обличчя подруги.

- Нормально все. Устриці, напевно, несвіжі.

Йдучи, Настя вказала офіціантові на погані продукти, і дівчата поїхали по домівках.

Стас дзвонив кожен день. І Вітя теж. Тільки якщо дзвінки першого дівчина брала з радісним серцем, то, щоб прийняти виклик від чоловіка, їй потрібно було кожен раз змушувати себе.

Завтра вони обидва поверталися. Як пережити вечір, на якому чоловік буде в центрі уваги, і всюди водити її за собою, а Стасу доведеться за всім мовчки спостерігати? Настя не знала і благала вищі сили, щоб цей день закінчився якомога швидше, тому що відчувала, що без катастрофи не обійдеться.