Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

[Схильність до магії підвищено до середньої! Обмеження зняті!]

«Досить приємне посилення, чесно, не очікував. Усьому, так чи інакше, знайдеться застосування».

Тепер я не обмежений вродженими заклинаннями й можу з нормальною швидкістю шліфувати магічні навички. Маніпуляція маною якоюсь мірою має допомогти з розвитком ритуалістики, адже не дарма ж це ключова навичка практично у всіх магічних дисциплінах. Я перевірив. Може і вийде із цього що-небудь путнє.

Тепер, коли з усіма змінами вже точно покінчено. Я встав і розім’яв м’язи, які, загалом, ніколи не затікають. Така різка зміна всіх аспектів персонажа помітно «підсушила» тіло, через що панцир став сидіти трохи вільніше. Щоб звикнути до збільшення максимальної швидкості, доведеться провести не один десяток боїв, зате промацаю нові межі можливостей. Також варто почати активніше вкладатися в спритність, адже, через збільшену витривалість, просіла координація рухів, а реакція ледь встигає за швидкістю, добре, що я попередньо вклався в інтелект. Підвищення таланту – не панацея.

«Чорт, ще ж бонусна навичка за тисячу характеристик, вибір біома й тотема… До біса, потім».

– Мерліне, пополюємо? – із передчуттям запитав я.

– Можна, до речі, у магічному зорі ти тепер світишся…

– Розберемося. Я буду виманювати найближчих монстрів, а ти готуйся знерухомити їх, – проінструктував союзника, якому, щоправда, практично ніколи не потрібні підказки.

Завдяки новим талантам і збільшеним характеристикам, я майже побіг поверхнею болота, ніби піді мною не трясовина, а рівна земля. Можливо, перевершуючи за швидкістю місцевих мешканців, але подібне можна перевірити лише експериментально.

Перші монстри не змусили на себе чекати і, звісно, це виявилися гаряче любимі гідри. Три незвичайні та дві звичайні ящірки боролися одна з одною за залишки тушки райдужної жаби. Молодші родичі очевидно програвали.

[Болотяна гідра 43 рівень (Незвичайний)]

[Молодша болотна гідра 35 рівень (Звичайний)]

Уперше мені вдалося самостійно розпізнати цих монстрів і підвидів серед них немає, що добре, адже ми не раз обпікалися під час нападу на групу незрозумілого складу, мабуть, тепер нам це не загрожує. Головне – не наврочити.

Діставши лук, я поклав стрілу на тятиву й беззвучно запустив її в голову дальньої гідри. Тварюка з пронизаним носом заревіла й помчала в мій бік, решта приєдналися не відразу, але не змогли проігнорувати поклик найсильнішої особини.

«Це потік мани? Раніше я цього не відчував, – подивившись на лук, наче вперше його бачу, швидко сконцентрувався на нагальнішій проблемі, яку сам і відірвав від надважливих справ. – Все потім!»

У мене був незвичайний настрій творити всякі дурниці, тому, щойно паровоз потрапив у зону досяжності заклинань Мерліна, я не став діставати спис, вважаючи за краще піти в рукопашну. Нарешті можна забути про ефективність і насолодитися битвою, заразом підкачавши навички, що вже давно буксують на місці.

Ухилившись від великого згустку отрути, я прослизнув під голову молодшої гідри і з прискоренням буцнув по лапі. Опора не вирізнялася стабільністю, тому ми удвох почали завалюватися, добре, що в мені помітно менше маси, і стабілізувати положення тіла не становило труднощів, чого не скажеш про супротивника. Рухнувши мордою в бруд, він ідеально ліг під трійку прямих ударів кулаком і завершальний коліном.

Монстр не очікував такої спритності і вперше на моїй пам’яті потрапив під ефект нокдауну. Варто було йому впасти ниць, Мерлін скористався моментом і пронизав його голову кам’яним шипом. Щоб наблизитися до наступного супротивника, я стрибнув на підняту голову і відштовхнувся від неї. Іншого монстра спіткала схожа доля, але цього разу шип пронизав пащу ще до того, як мені вдалося вивести його з рівноваги.

Позбувшись двох звичайних гідр, я зісковзнув із лускатої спини й метнув спис у найближчого супротивника. Зброя увійшла не глибоко, але свою мету з привернення уваги виконала.

[Координація відчуттів (Ранг ІІІ – Новачок)]

Монстра огорнув знайомий шлейф ароматів і множинні джерела вібрацій, які після недавньої еволюції стали кратно чіткішими та об’ємнішими. За таких умов я цілком міг спрогнозувати наступний викид отрути по напруженню шиї і почати ухилятися на частку секунди раніше.

За час мого наближення гідри встигли виплюнути сім згустків отрути і випустити отруйне дихання. З практично подвоєною витривалістю, я зміг помітно довше витримувати отруту без загрози накопичення небезпечної дози, але нахабно лізти в хмару не став, дефіцит антидотів нікуди не подівся.

У момент підготовки чергового плювка, я несподівано схопився за спис у боку цілі, вивільняючи його з рани і відправляючи у вільну чарунку швидкого доступу. Мій намір розібратися з гідрами врукопашну нікуди не подівся, сподіваюся, Мерлін не втомився, адже на нас чекає довгий бій.

Ніби щось прочитавши в моєму погляді, маг наклав на мене одне з небагатьох наступальних підсилень «Кам’яний кулак (Ранг І)». Ми досить рідко його використовували, через зайве навантаження на персонажа, але зараз він видався як ніколи доречним. Бруд єдиним поривом злетів над болотом і виром закрутився навколо обох рук, аж поки не сформував щільну коричневу кірку завтовшки з мізинець. Під час руху пальців земля гидко скрипіла, ніби намагаючись заглушити рев монстра, чию голову раз по раз розбивали в кров. Завдяки регенерації він падав, але не здавався.

Без використання навичок я міг протриматися трохи довше сімнадцяти хвилин у напруженому бою, з інстинктом виживання – трохи більше, але гідри не накладають жодних негативних ефектів, крім отруєння, а зниження здоров’я я всіляко уникав.

З урахуванням постійного використання координації відчуттів і разової активації бойового куражу, мене вистачило трохи менше ніж на десять, тож довелося закінчувати бій завдяки ситості.