Читати книгу - "Розлучення. Він кохає іншу, Альбіна Яблонська"

— Хто дзвонив? — запитала мама.

Та я мотнула головою.

— Ніхто.

— З роботи?

Я нейтрально кивнула.

— Треба зателефонувати Назару...

Відкрила телефонну книгу, але мама поспішила заспокоїти.

— Я вже дзвонила, усе гаразд.

— Як він? Не боявся ночувати сам?

— Каже, що погодував кота. Змінив йому тирсу в туалеті. — Я слухала і сміялася. — Переконував мене, що пилососив у всіх кімнатах. Тож після приїзду я свою квартиру не впізнаю.

Наші роти розтягнулися в усмішках.

— Це добре, що він справляється сам.

— Таміла-сусідка заходила до нього і переконалася, що їсти є. Бардаку немає. Їй я можу довіряти. Вона їжі йому наварить сьогодні.

— Добре, — кивала я з полегшенням. — Нехай наглядає ці кілька днів. А там уже я приїду. Не слід його надовго залишати самого.

— Таміла нагляне — не бійся. Відпочинь трохи.

Мама взяла мене за руку.

— Як гадаєш, їй допоможе?

— Допоможе, — запевнила мама. — От побачиш — допоможе.

Ми обидві дивилися, як Давид вовтузиться з Авророю.

— Лікарі кажуть, що астма — психосоматичне захворювання. Її загострення безпосередньо залежить від емоційного оточення... Іншими словами, стрес і негативні емоції призводять до погіршення. А позитив і радість, як зараз, — показала я рукою на загородку з поні, — сприяють ремісії.

— З ним вона щаслива.

— Це тому, що Ава дитина і не розуміє низки речей... Ти собі навіть не уявляєш, як би я сама хотіла все забути. І ніколи не знати правди. Щоб теж бути щасливою. Як вона.