Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

- Добре, - відказала слухняно Ольга, котра ні в чому своїй свекрусі не відмовляла.

- А чого ви так швидко приїхали? - питає Микола. - Маєте якісь справи в місті?

- Та ходжу на завод, вимагаю в них грошей, - відповідає Геня, - а вони мені говорять: не маємо. Я ж то знаю, що вони мають, але не хочуть дати.

- Та хіба що треба через суд добиватися, - продовжує Микола. - Я чув, що хтось через суд добився свого. Йому виплатили заборговані гроші.

- Так-так, я теж про таке щось чула, - підтакує Геня.

- Але ж які то треба гроші адвокату заплатити, щоб взявся за цю справу! Вигідніше буде - не лізти в це багно.

Через хвилину Микола питає:

- А Толік приїде?

- Ні.

- Чого? Він же в селі, не на заробітках.

- Та він не має в що вдітися. Не поїде ж голим!

- Як не має в що вдітися? - дивується Микола.

- А от так, не має! Приїхав із голим задом з заробіток і ще з пустими кишенями. Ще й хотів мені на шию двох байстрюків повісити.

- А Ромко приїде? - питає Ольга.

- Ні, він зараз не може. Але я йому писала листа, та в нього якісь справи.

- Як там батько? - запитує Микола. - Здоровий?

- Та зараз йому трохи краще, але лінивий, як завжди. Все приходиться мені робити.