Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

- Крічер повинен знати, що Драко Мелфой погано ставився до ельфів-домовиків!

- Справді, ми не хочемо слухати про твою любов до Мелфоя, - додав Гаррі Крічеру. - Починай з того, що ж він робить.

Крічер знову сердито вклонився й сказав:

- Панич Мелфой їсть у Великій залі, спить у спальні, відвідує різні уроки...

- Добі, скажи краще ти, - урвав Гаррі Крічера. - Чи робив він щось таке, чого не повинен був робити?

- Паничу Гаррі Поттер, - пискнув Добі, і в його великих круглих очах віддзеркалилося полум’я в каміні, - Добі не бачив, щоб хлопчисько Мелфой порушував якісь правила, але його й далі буває важко виявити. Він регулярно відвідує восьмий поверх з різними учнями, що стоять на сторожі, поки він заходить у...

- Кімнату на вимогу! - Гаррі ляснув себе по лобі «Прогресивною методикою зіллєваріння». Герміона з Роном глянули на нього. - Ось де він зникав! Ось, де він... робив те, що робив! І ось чому він щезав з карти! Це ж треба! А я там не бачив ніякої кімнати на вимогу!

- Може, Мародери й не знали про цю кімнату, - припустив Рон.

- А по-моєму, в цьому й полягають чари кімнати, - сказала Герміона. - Якщо захотіти, щоб вона стала знекартлена, то вона стане.

- Добі, а чи ти зміг зайти туди, щоб побачити, що там робить Мелфой? - нетерпляче запитав Гаррі.

- Ні, паничу Гаррі Поттер, це неможливо, - пояснив Добі.

- Не може бути, - відразу заперечив Гаррі. - Мелфой торік пролазив у кімнату, коли там був наш штаб, отже, і я туди проникну й шпигуватиму за ним. Легко!

- Не думаю, Гаррі, що тобі це вдасться, - поволі вимовила Герміона. - Мелфой тоді добре знав, як ми користуємося кімнатою, бо дурна Марієтта все розпатякала. Він захотів, щоб кімната стала штабом ДА, то так воно й вийшло. Але ти не знаєш, чим стає кімната, коли в ній Мелфой, тому й не знатимеш, про що просити і на що її перетворювати.

- Має бути обхідний шлях, - відмахнувся Гаррі. - Добі, ти молодець.

- І Крічер молодець, - похвалила другого ельфа Герміона; але Крічер і не подумав дякувати, а закотив до стелі свої величезні, налиті кров’ю очі й крякнув:

- Бруднокровка розмовляє з Крічером, Крічер прикинеться, що не почув...

- Іди геть, - крикнув на нього Гаррі. Крічер відміряв останній глибокий уклін і роз’явився. - Добі, ти теж біжи поспи.

- Дякую вам, паничу Гаррі Поттер! - радісно пискнув Добі і теж зник.

- Ну, як вам? - захоплено обернувся до Рона з Герміоною Гаррі, щойно у вітальні не стало ельфів. - Ми знаємо, куди зникає Мелфой! Тепер ми його зловимо на гарячому!

- Ага, чудово, - Рон похмуро намагався витерти величезну чорнильну пляму, на яку перетворився його майже закінчений реферат. Герміона підсунула реферат до себе й почала осушувати чорнило чарівною паличкою.

- Але як це так, що він ходить туди «з різними учнями»? - замислилася Герміона. - Скільки людей у це вплуталося? Скоріше за все, він їм не довіряє й вони не знають, що він там робить...

- Так, щось тут не те, - погодився Гаррі. - Я чув, як він казав Кребові, що то не Кребове собаче діло знати, що він робить... то що ж він тоді каже всім цим... усім цим...

Голос Гаррі затих; він не відводив очей від каміна.

- Ой, який же я дурний, - ледь чутно промовив він. - Це ж очевидно. Там же в підвалі стояв цілий казанисько з нею... він міг під час уроку нишком поцупити...

- Що поцупити? - не зрозумів Рон.

- Багатозільну настійку. Він украв трохи багатозільної настійки, що її нам показував Слизоріг ще на першому уроці... нема ніяких «різних учнів», що оберігають Мелфоя... це тільки Креб і Ґойл, як і завжди... все сходиться! - підскочив Гаррі й закрокував перед каміном. - Вони такі тупі, що робитимуть усе, що він скаже, навіть, якщо не знатимуть, що він задумав... але він не хоче, щоб хтось бачив, як вони чатують біля кімнати на вимогу, тому він примушує їх вживати багатозільну настійку, щоб вони були схожі на інших учнів... ці дві дівчини, що я їх бачив з ним, як ішов на квідич... ха! То Креб і Ґойл!

- Хочеш сказати, - тихо спитала Герміона, - що та дівчинка, чиї терези я полагодила...

- Так, аякже! - вигукнув Гаррі, дивлячись на неї. - Звичайно! Мелфой тоді був у тій кімнаті, тому вона... та що я таке кажу?.. він упустив терези - попередив Мелфоя, щоб той не виходив, бо є хтось чужий! А ще була та дівчина, що впустила жаб’ячу ікру! Ми постійно повз нього проходили і не здогадувалися!

- Він примушував Креба з Ґойлом ставати дівчатами? - загигикав Рон. - Оце так... а я думаю, чого це вони останнім часом такі невеселі... дивно, що вони його ще не послали під три чорти...

- І не пошлють, особливо після того, як він їм показав Чорну мітку, - сказав Гаррі.

- Гм... Чорну мітку, про існування якої ми нічого не знаємо, - скептично уточнила Герміона, згорнула висушений Ронів реферат, поки він знову не постраждав, і віддала сувій Ронові.

- Побачимо, - впевнено заявив Гаррі.

- Ага, побачимо, - Герміона встала й потяглася. - Гаррі, не спіши дуже захоплюватися, подумай краще, що ти ніяк не зайдеш у кімнату на вимогу, якщо не знатимеш, що там таке. А ще, нагадую, не забувай, - Герміона закинула на плече сумку й зміряла його дуже серйозним поглядом, - що ти повинен зосередитися й добути Слизорогів спогад. На добраніч.

Гаррі дивився їй услід, відчуваючи легке роздратування. Щойно зачинилися двері дівчачих спалень, як він причепився до Рона.

- А ти що думаєш?

- Якби ж я міг роз’являтися, як ельф-домовик, - зітхнув Рон, дивлячись на те місце, де зник Добі. - Я б тоді за милу душу склав іспит з явлення.

Вночі Гаррі не спалося. Він лежав, мабуть, кілька годин з розплющеними очима, міркуючи, як саме використовував Мелфой кімнату на вимогу, і що він, Гаррі, побачить, коли завтра туди зайде, бо хай що каже Герміона, Гаррі не сумнівався: якщо Мелфой зумів