Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

За сніданком Гаррі перебував у стані напруженого очікування; він мав вільний урок перед захистом від темних мистецтв і твердо вирішив скористатися цим часом для проникнення в кімнату на вимогу. Герміона підкреслено демонструвала, що його таємні плани вторгнення в кімнату її не цікавлять. Це дратувало Гаррі, бо він вважав, що її допомога знадобилася б - лише б вона того захотіла.

- Послухай, - тихо сказав він, нахиляючись до неї й накриваючи рукою щойно доставлений поштовою совою «Щоденний віщун», щоб Герміона не могла зануритися в читання. - Я не забув про Слизорога, але поняття не маю, як у нього виманити той спогад. Поки не стрельне в голову якась ідея, може, я з’ясую, що робить Мелфой?

- Я вже тобі казала - ти мусиш Слизорога переконати, - наполягала Герміона. - Нема мови, щоб його перехитрити чи зачаклувати, бо Дамблдор сам би це зробив. Замість никати біля кімнати на вимогу, - вона висмикнула «Віщуна» з-під долоні Гаррі й розгорнула на першій сторінці, - краще піди знайди Слизорога і спробуй достукатися до всього людяного, що в ньому лишилося.

- Є щось про знайомих?.. - поцікавився Рон, дивлячись, як Герміона переглядає заголовки.

- Так! - вигукнула Герміона, аж Гаррі з Роном ледь не вдавилися, - але нічого страшного, він живий... Манданґуса заарештували й запроторили до Азкабану! Нібито він удавав з себе інферія під час спроби крадіжки зі зломом... і ще зник якийсь Октавіус Пеппер... ой, який жах, був заарештований дев’ятирічний хлопчик за спробу вбивства своїх баби й діда; припускають, що він був під дією закляття «Імперіус»...

Друзі доснідували мовчки. З їдальні Герміона відразу побігла на урок стародавніх рун, Рон поплентався до вітальні, де мав нарешті дописати висновок до Снейпового реферату про дементорів, а Гаррі подався в коридор на восьмому поверсі, до тієї ділянки стіни, навпроти якої висів гобелен із зображенням Варнави Дурнуватого, що навчає тролів танцювати балет.

У порожньому переході Гаррі накинув на себе плаща-невидимку, хоч міг би й не маскуватися, бо коли він підійшов до потрібного місця, там не було нікого. Гаррі не знав, як легше потрапити в кімнату: коли там є Мелфой чи коли його немає. Добре хоч його першій спробі не заважатиме присутність Креба чи Ґойла, які прикидатимуться одинадцятирічними дівчатками.

Він заплющив очі, підійшовши до того місця, де були приховані двері в кімнату на вимогу. Гаррі пам’ятав, що має робити; торік він це засвоїв досконало. Щосили зосередившись, подумав: «Мені треба побачити, що робить тут Мелфой... мені треба побачити, що робить тут Мелфой... мені треба побачити, що робить тут Мелфой...»

Тричі він пройшов повз двері, а тоді, відчуваючи, як калатає серце, розплющив очі, щоб їх побачити... але й далі дивився на звичайнісіньку порожню стіну.

Підійшов до неї і спробував про всяк випадок штовхнути. Каміння не піддалося.

- Ну що ж, - сказав уголос Гаррі. - Що ж... я щось не те подумав...

На мить замислився, а тоді знову заплющив очі, зосередився й пішов уздовж стіни.

«Мені треба побачити те місце, куди Мелфой таємно приходить... мені треба побачити те місце, куди Мелфой таємно приходить...»

Пройшовся тричі, а тоді з надією розплющив очі.

Дверей не було.

- Ой, та годі вже, - роздратовано сказав він стіні. - Це ж була чітка вказівка... Що ж...

Кілька хвилин він напружено міркував, а тоді знову закрокував.

«Мені треба, щоб ти стала тим, чим стаєш для Драко Мелфоя...»

Він не зразу розплющив очі, коли завершив свій обхід; пильно прислухався, немовби міг почути, що двері з’являться з якимось звуком. Проте нічого не почув, крім далекого цвірінькання пташок на подвір’ї. Розплющив очі.

Дверей не було.

Гаррі вилаявся. Хтось закричав. Гаррі озирнувся й побачив зграйку першокласників, що тікали за ріг, либонь, подумали, що наткнулися на язикатого привида-лихослова.

Майже годину Гаррі випробовував усі, які лише міг вигадати, варіанти речення «Мені треба побачити, що Драко Мелфой робить у тебе всередині», і врешті визнав, що Герміона, мабуть, мала рацію: кімната просто не бажала йому відкриватися. Розчарований і роздратований, він пішов на урок захисту від темних мистецтв, по дорозі стягуючи й запихаючи в торбу плаща-невидимку.

- Знову запізнився, Поттере, - холодно повідомив Снейп, коли Гаррі швидким кроком увійшов до освітленого свічками класу. - Десять очок з Ґрифіндору.

Гаррі похмуро зиркнув на Снейпа і бухнувся на стілець біля Рона; половина учнів ще й досі стояли, виймаючи підручники й розкладаючи речі; не могло такого бути, щоб він прийшов набагато пізніше за них.

- Перш ніж почати, хочу зібрати ваші реферати про дементорів, - заявив Снейп, недбало махнув чарівною паличкою і двадцять п’ять сувоїв пергаменту злетіли й акуратним стосиком приземлилися на його столі. - І для вас самих буде краще, якщо цього разу вони не будуть такі бездарні, як увесь той мотлох, що я мусив розгрібати, коли ви писали про протидію закляттю «Імперіус». А тепер розгорніть підручники на сторінці... що таке, містере Фініґан?

- Пане професоре, - запитав Шеймус, - чи не могли б ви пояснити, як розрізнити інферія і привида? Бо у «Віщуні» було щось про якогось інферія...

- Нічого там не було, - знудженим голосом відповів Снейп.

- Але ж я чув, люди говорили...

- Якби ти, Фініґане, й справді прочитав ту статтю, то знав би, що так званим інферієм виявився нікчемний злодюжка Манданґус Флечер.

- Я думав, що Снейп і Манданґус спільники, - прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні. - Він мав би засмутитися, що Манданґуса заареш...

- Але Поттерові, здається, є що сказати з цього приводу, - Снейп зненацька вп’явся чорними очима в Гаррі. - Ану, запитаймо Поттера, як розрізнити інферія й привида.

Цілий клас озирнувся на Гаррі, котрий гарячково намагався пригадати, що йому казав Дамблдор тієї ночі, коли вони відвідували Слизорога.

- Е-е... ну... привиди прозорі... - пробелькотів він.

- О, дуже добре, - урвав його Снейп, скрививши губи. - Відразу видно, Поттере, що шість років магічної освіти не минули для тебе марно. Привиди прозорі.

Пенсі Паркінсон пискляво захихотіла. Кілька інших учнів теж глузливо шкірилися. Гаррі набрав повітря й спокійно повів далі, хоч у грудях у