Читати книгу - "Королівство шахраїв"

безпеку цієї банди, що я й роблю. Бережу їх від твого безрозсудства.

— Ви вважаєте себе недоторканними завдяки тому, що кланяєтеся Пецці Роллінзу? Гадаєте, він радо вітатиме це перемир’я? Гадаєте, його апетити не поширяться на те, чим ви володієте? Невже вам здається, що це схоже на Пекку Роллінза?

— Ні, чорт забирай! — озвалася Аніка.

— Коли лев зголодніє, кого ви захоче побачити біля отих дверей? Ворона? Чи облізлого півня, який піятиме й пихато розгулюватиме, а потім піде з Десятицентовими Левами і якимось брудним крамарем проти власних людей?

Згори Інеж бачила, як ті, хто стояв найближче до Пера Гаскеля, трохи відсунулися від нього. Дехто кидав на нього довгі погляди, оцінював пір’я на капелюсі та ціпки в руках — Бреккерів, який, як вони побачили, був криваво точний, і палицю з фальшивою воронячою головою, яку вигадав Гаскель, аби поглузувати з хлопця.

— У Бочці ми не доплачуємо за безпеку, — вів далі Каз, і його відшліфований випалений голос лунав над юрбою. — Тут існують лише сильні та слабкі боки. Тут не просять про повагу. Її заслуговують.

«Прощення не потрібно просити. Його потрібно заслужити». Він украв її слова. Інеж мало не всміхнулася.

— Я не ваш друг, — вів далі Бреккер. — Я не ваш батько. Я не збираюся пропонувати вам віскі чи плескати по спині й називати «синком». Але я збережу гроші в нашій скарбниці. Я триматиму наших ворогів у достатньому страху, щоб вони тікали, побачивши татуювання на ваших руках. То кого ви хочете побачити біля отих дверей, коли сюди навідається Пекка Роллінз?

Тиша набрякала, серце гупало частіше, живлячись передчуттям насильства.

— Ну? — проревів Пер Гаскель, випинаючи груди. — Відповідайте йому. Вам потрібен ваш справжній лідер чи якийсь зарозумілий каліка, який не може навіть рівно йти?

— Я не можу рівно йти, — погодився Каз, — та принаймні не ухиляюся від бійки.

Він став спускатися сходами.

Варіан уже підвівся з підлоги після падіння. Попри те що хлопець, схоже, не зовсім стійко тримався на ногах, він рушив до сходів, й Інеж мусила визнати, що поважає його відданість Гаскелю.

Пім відштовхнувся від стіни й перегородив Варіану шлях.

— Із тобою вже закінчили, — нагадав він.

— Приведи Роллінзових людей, — наказав Варіанові Пер Гаскель. — Бий на сполох! — Але Аніка витягнула довгий ніж і загородила собою вхідні двері.

— Ти Десятицентовий Лев? — поцікавилася вона. — Чи Покидьок?

Повільно пересуваючи ноги, але випроставши спину, Каз подолав останні сходинки, важко спираючись на бильце. Коли він дійшов до підніжжя сходів, ті, хто залишалися в натовпі, розділилися. Сірувате Гаскелеве обличчя почервоніло від страху й обурення.

— Ти не виживеш, хлопче. Для того щоб пройти повз Пекку Роллінза, знадобиться більше, ніж у тебе є.

Каз висмикнув із Гаскелевої руки свій ціпок.

— Ти маєш дві хвилини, щоб забратися з мого будинку, старий. Це місто вимагає крові, — озвався він, — і я радо розрахуюся з ним твоєю.

28. Джаспер

жаспер ніколи не бачив Каза таким закривавленим і перев’язаним: ніс поламаний, губа тріснула, одне око так набрякло, що не розплющується. Із того, як він хапався за бік, стрілець дійшов висновку, що в Бреккера зламано принаймні одне ребро; а коли він закашлявся, притиснувши до рота носовичок, Джаспер помітив кров на білій тканині, перш ніж Каз запхав її назад до кишені. Нога боліла сильніше, ніж зазвичай, але Нечисторукий тримався на рівних, і з ним були Аніка та Пім. Вочевидь, вони залишили в Рейці важко озброєний кістяк команди на випадок, якщо Пекка почує про Казів заколот і вирішить спробувати захопити територію.

— Усі Святі, — озвався Джаспер. — Здогадуюся, що все непогано вдалося.

— Приблизно так, як очікувалося.

Матаяс похитав головою із виразом обличчя, який був чимось середнім між захопленням і невір’ям.

— Скільки ти маєш життів, дем’їне?

— Сподіваюся, ще одне залишилося.

Каз виборсався з пальта і спромігся стягнути із себе сорочку, обіпершись на умивальник.

— Заради Святих, дозволь нам тобі допомогти, — попросила Ніна. Каз затиснув кінчик бинта зубами і відірвав шматочок.

— Мені не потрібна ваша допомога. Працюйте далі з Кольмом.

— Що з ним не так? — буркнула Ніна, коли вони повернулися до вітальні, щоб вивчити з Кольмом його легенду.

— Те саме, що завжди, — пояснив Джаспер. — Він — Каз Бреккер.

Ще й години не минуло, коли Інеж прослизнула до кімнати й передала Казові записку. Було пізнє пообіддя, і вікна номера люкс палали олійним золотим світлом.

— Вони прийдуть? — поцікавилася Ніна.

Інеж кивнула.

— Я віддала твого листа вартовому біля дверей, і це спрацювало. Мене одразу відвели до двох членів Тріумвірату.

— З ким саме ти зустрілася? — перепитав Каз.

— З Женею Сафіною та Зоєю Назяленскі.

Вілан сів рівніше.

— Краяльницею? Вона в посольстві?

Каз вигнув брову.

— Який цікавий факт ти забула нам повідомити, Ніно.

— Це було не на часі.

— Авжеж, на часі! — розлючено кинув Вілан. Джаспера це трохи здивувало. Здавалося, спочатку крамарик був не проти носити Кувеєві риси. Здавалося, він мало не радів тій віддаленості від батька, яку вони забезпечували. Але це було до того, як вони навідалися до Святої Гільди. І до того, як Джаспер поцілував Кувея.

Ніна трохи відсахнулася.

— Вілане, я думала, що ти подасися до Равки. Ти міг би зустрітися з Женею, щойно опинишся на кораблі.

— Ми всі знаємо, на чиєму Ніна боці, — нагадав Каз.

— Я не розповіла Тріумвірату про Кувея.

Казові губи вигнулися в слабкій посмішці.

— Як я й казав. — Він повернувся до Інеж. — Ти пояснила наші умови?

— Так, вони будуть за годину в готельній лазні. Я сказала їм, щоб переконалися, що ніхто не бачив, як вони увійшли.

— Будемо сподіватися, що вони впораються, — озвався Каз.

— Вони можуть керувати країною, — обурилася Ніна, — зможуть упоратися і з кількома нескладними інструкціями.

— Для них безпечно бути на вулицях? — поцікавився Вілан.

— Вони, напевно, єдині гришники, які в безпеці в Кеттердамі, — припустив Каз. — Навіть якщо шуанці набираються сміливості, щоб знову кинутися на полювання, вони не почнуть