Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

— Здається, ти не зрозуміла, — чоловік із поглядом вбивці, направив у мій бік меча. — Ти більше не королева. І не можеш нам наказувати.

— Вам я і не могла наказувати, — я нахилила голову вбік. — Бо ви слухаєте лише лорда Госабра. А може лорда Карі. 

Його обличчя сіпнулося. 

Я не мала цього знати. Не мала говорити про це. Та ще і так зверхньо.

— Орісо, — я повернулася до подруги, яка ще якимсь дивом була при тямі. Крізь пальці, якими вона затискала рану на шиї, струменіла кров. І я прекрасно розуміла, що з кожною миттю, в дівчини все менше шансів вижити, — все буде добре. Я тебе не покину.

— Ні, ти точно не зрозуміла! — Удар в спину був такої сили, що я похитнулася. Рука в шкіряній рукавичці схопила мене за волосся і смикнула у бік господаря. — Ти йдеш з нами. Поки я не вбив тебе на місці, погань!