Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Попри свою нервозність як для кіборга, Тех відігравав вирішальну роль в обслуговуванні наших скафандрів та організації захисних заходів. Він залучив дрони для повітряної розвідки, щоб ми могли краще бачити місцевість і потенційні загрози. Його технічні навички були незамінні для забезпечення оптимальної роботи нашого спорядження в суворих умовах цієї планети. Занепокоєння навколо було відчутним, але кіборг також давав дивне відчуття комфорту та захищеності. Його скрупульозна увага до деталей, оточення, постійна пильність переконували нас у тому, що ми готові до всього, а також змушувала бути напоготові та готуватися до будь-якої ситуації.

У міру наближення до аномального переходу в проміжний світ напади місцевих істот ставали дедалі частішими й агресивнішими. Здавалося, що місцеві істоти мають намір перешкодити нам вибратися звідси. Команда охорони аґрафів, хоч і була виснажена, але трималася стійко, а їхні псі здібності та бойові скафандри давали вирішальну перевагу в цих останніх, запеклих зіткненнях.

Після того як мені здалося, що минула ціла вічність, ми нарешті дісталися до переходу. Тут, виявляється, теж була укріплена позиція в скелі, біля переходу, а в ній була можливість захиститься від безперервних атак. Але Тех зв'язком передав, що ми не затримуємося, а одразу переходимо в наступний світ, що все це схоже на постановку для нашого утримання на цій планеті. Поки охорона контролювала периметр і відбивалася від місцевої живності, ми за допомогою мого псі відкриття аномального переходу перескочили в інший світ. За нами тільки ув'язалися два приставлених до мене аграфа охоронця і все. Решта аграфів залишилися на тій стороні, оборонятися від живності, що насідає на них, й заліковувати рани. Тех схоже навіть повеселішав, два аграфи - це не десяток навколо. І так ми, не знижуючи швидкості та відпустивши на волю кота, рушили в напрямку наступного переходу в наш світ.

Невдовзі ми вибралися на кам'янисту місцевість, вийшли на основний шлях, яким минулого разу йшли до стоянки аграфів. Я прекрасно розумів, що, поки не опинимося на базі, розслаблятися не можна. Надвечір дісталися до перевалкового пункту аграфів, кіборг перевірив розвідником навколишню околицю, чисто, та і кіт нічого не відчував. Не ночували, а пішли знову в дорогу, аптечки ввели додатковий допінг і ми пішли далі.

Знову пройшли величним кам'яним лабіринтом, а згодом почали траплялися місця проживання хижих коренів, ще трохи й будемо дома. Ми доволі швидко просувалися наміченим маршрутом, зупиняючись лише на короткотривалі зупинки, коли з переду зустрічалися аномальні тварини. Верхівки гір вже виднілись по заду, а сонце вже торкалося краєм за верхівки гір посилаючи до нас свої останні сонячні промені, коли ми дісталися до нашого аномального переходу. Я відкрив прохід і першим у наш світ на розвідку вирушив Іс, а ми перепочивали після шаленої гонки. Аграфи за цей час ніяк не проявляли себе, бігли разом з нами, а ми трималися від них осторонь. 

Хоча Тех попередив усіх про готовність до будь-яких несподіванок. Через деякий час Іс повернувся і відзвітував, що небезпеки немає, можна переходити. Ліка з Іс пішли першими, прихопивши деякі наші речі та баули з обладнанням, за ними мав іти я, потім аграфи та замикав усіх Тех. Щойно хлопець із дівчиною останній раз зайшли та занесли останні наші рюкзаки, а я готовився переходити, спрацював якийсь механізм у рюкзаку агарафа, що стояв біля переходу, мембранна пішла хвилями, згорнулася і зникла. Ззаду пролунала стрілянина і вибух, мене ударною хвилею відкинуло від переходу й перевернуло, і я нарешті побачив, що відбувалося позаду. Навколо вся трава переливалася сполохами електрики, схоже, тут була основна засідка й приготували її точно не ці двоє. Батько Оллі або хтось з його оточення видав координати переходу. Усе було аграфами сплановано заздалегідь. За кілька метрів від мене в дугах електрики бився мій кіт, ось на нього мимохідь кинув сітку аграф, і побіг далі стріляючи в кіборга, а я в цей час намагався оговтатися. У мене не працювала нейромережа й бойовий скафандр був відключений, мої високі технології хтось деактивував.

Водночас сутичка аґрафів з кіборгом була напруженою і хаотичною, у ній змішалися швидкі рухи, брязкіт металу, постріли та вибухи. Усі супротивники були досвідченими бійцями, в бойових скафандрах та ввімкненими полями захисту, все відбувалося як у німому кіно, ніхто нічого не кричав, просто йшов швидкий бій на смерть. Кіборг схоже у супротивників був першочерговим завданням і мав високий рівень небезпеки, аграфи обидва насідали на нього, але ні зачепити, ні повалити не могли, тільки відштовхували від мене. Вони билися на невеликому відкритому просторі з розкиданими уламками каміння і низькорослим чагарником.

Побачивши, що я встаю та пробую дістати зброю, до мене кинувся один аграф, а другий щось активував позаду кіборга, пролунав вибух. Стрімкі рухи мого опонента було складно відстежити, але мені вдалося відбити перші його удари. Він не хотів мене вбити, а тільки повалити та знерухоміти. Я одразу зрозумів, що без робочого бойового скафандра буде важко, рухався і відбивався тільки коштом свого модифікованого організму. Спробував на аграфі псі атаку, немає ефекту, лише на себе активував псі захист.

Супротивник кіборга, схоже, все-таки дістав його вибухівкою, Тех був на землі та мляво відбивався від супротивника, що насідав на нього. Аграф наносив проникаючі поранення своїм клинком у корпус кіборга, це були цілеспрямовані удари що намагалися пошкодити важливі рухливі частини й основу життєдіяльності його організму. Людиноподібна форма робота ніколи не буде зручною для ведення бою, тому що її можна легко повалити на землю. Мені в цей час довелося швидко ухилятися і відступати, щоб уникнути падіння і нищівних ударів аграфа. Від мембрани проходу до цього часу вже нічого не залишилося, вона закрилася і тепер на тому місці був звичайний пролом у скелі, хрінові в нас справи.

Згодом помітив, що кіборг відбивався вже біля скелі, без однієї ноги та на місці руки, якою він захищався, був пошматований шматок механізмів, але він давав гідну відсіч, аграф припадав на ногу і тримався за бік, а ще в нього було відсутній захист. Усе це я помітив, поки скакав від аграфа по навколишньої території, аналізуючи перебіг бою і прораховуючи свої наступні дії. Втеча від свого супротивника та граната в бік опонента кіборга. Вибух, валиться противник Теха, він підскакує, добиває, знову вибух, тіло аграфа розносить на шматки, а кіборга розриває на кілька частин. Я схоже залишився один.