Читати книгу - "Гармонія , Анна Стоун"

— Ліан! — обурено вигукнула вона, вп’явшись у брата поглядом. — Сьогодні такий важливий день!

— Ага. — буркнув він. — І хто з вас додумався зіпсувати їм концерт?

Дівчата перезирнулися, ледь стримуючи усмішки.

— Не зіпсувати, а покращити. — з усмішкою зауважила Арел. — Ми просто знімемо з них маски. Народ оцінить. А якщо ні — допоможемо оцінити! До речі, ви ж давно не були на балах!

— Дай календар — гляну, коли це було. — хмикнув Ліан.

— За яке століття? — засміялася Арел. — Знаю, це трохи нечесно, але вони самі ніколи не наважаться. Все, що нам потрібно, — розладнати інструменти й не дозволити гостям передчасно піти з балу.

— Але як, пані? Нам що, тримати їх силоміць? — здивовано перепитала Ліада.

— Та навіщо силоміць? Просто покажіть їм, як це весело! Вони ж ні танцювати не вміють, ні до такої музики не звикли. — усміхнулась Арел.

— Боюсь, перш ніж наша золота Гармонія зрозуміє, яка вона щаслива, їй доведеться скупатися в… лайні. — зітхнув Ліан і махнув рукою, даючи зрозуміти, що здається в суперечці.