Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

я викликала відьмоводу, хоча це було досить давно. Інколи я бачу кольори навколо людей, але не завжди. Колись я доторкнулася до плоду айви, і він зморщився й засох. — Я ретельно уникала згадок про набагато більш видовищні прориви моєї магії. Не розповіла я й про химерні блакитно-бурштинові пасма в кутках, про писані тексти, що тікали з книжок Метью, та про те, як від мого погляду з черевиків Мері втекли ожилі бджола та змія.

— А чи не були ваша мати або ваш батько водовідьмами? — спитала Сюзанна, намагаючись вловити сенс у моїй розповіді.

— Не знаю, — чесно відповіла я. — Вони померли, коли я була ще малою.

— У такому разі ви, можливо, маєте сильніші здібності до цього різновиду відьмацького ремесла. Багато кому хотілося б за допомогою магії опанувати грубу силу води та вогню, але далеко не всім це вдається, — сказала Сюзанна з ноткою співчуття в голосі. Моя тітка Сара вважала, що відьми, котрі покладалися на магію природної стихії, були дилетантами. Сюзанна ж навпаки схильна була вважати заклинання нижчою формою магічних знань. Я тихо зітхнула, засмучена такими химерними проявами упередженості. Хіба ж ми всі не відьми?

— Моя тітка не змогла навчити мене багатьом закляттям. Інколи мені вдається запалити свічку. Колись мені вдалося наблизити до себе предмети.

— Але ж ви вже доросла жінка! — сказала Сюзанна, взявши руки в боки. — Навіть Енні вміє більше, а їй всього-на-всього чотирнадцять! Ви можете робити з рослин приворотне зілля?

— Ні. — Колись Сара хотіла навчити мене робити отрути, але я відмовилася.

— Ви цілителька?

— Ні, — сказала я, починаючи розуміти пригнічений настрій Енні.

Сюзанна зітхнула.

— Не знаю, навіщо Ендрю Габбарду знадобилася моя поміч. Я й так маю достатньо клопотів із моїми клієнтами, хворим чоловіком та двома неповнолітніми синами. — Вона взяла з полиці щербату миску та коричневе яйце з підставки біля вікна. Потім поклала їх переді мною на стіл і підсунула крісло. — Сядьте й підсуньте руки собі під ноги.

Заінтригована, я зробила так, як мені сказали.

— Ми з Енні підемо зараз до будинку вдовиці Гакет. Поки нас не буде, ви маєте перенести вміст оцього яйця в цю миску, не користуючись при цьому руками. Для цього потрібно два заклинання: заклинання руху й просте заклинання розкриття. Моєму молодшому сину Джону лише вісім, але він уже здатен зробити це, не задумуючись ані на хвилину.

— Але ж…

— Якщо до мого повернення яйце не опиниться у мисці, вам ніхто не зможе допомогти, пані Ройдон. Можливо, ваші батьки вчинили правильно, зачаклувавши вас, якщо ваша енергія настільки слабка, що ви навіть яйця не здатні розбити.

Енні винувато поглянула на мене і підняла каструльку з зіллям. Сюзанна накрила її кришкою.

— Ходімо, Енні.

Сидячи на самоті у вітальні Норманів, я стала вдивлятися в яйце та миску.

— Який кошмар, — прошепотіла я, сподіваючись, що хлопці надто далеко і мене не почують.

Я зробила глибокий вдих і зосередила мою енергію. Я знала слова обох заклинань, і мені захотілося зрушити яйце з місця, дуже захотілося. «Магія — це всього-на-всього здійснене бажання», — нагадала я собі.

Я сфокусувала свої бажання на яйцеві. Воно підскочило на столі лише один раз, а потім знову опустилося на його поверхню. Я мовчки повторила заклинання. Знову і знову.

Минуло кілька хвилин, а єдиним результатом моїх зусиль стали краплини поту, що виступили на моєму чолі. Усе, що мені треба було зробити, — це підняти яйце й розбити його. Але мені це не вдалося.

— Вибач, — промимрила я, звертаючись до свого живота. — Якщо тобі поталанить, то ти станеш таким, як батько, а не безталанною відьмою, як я. — Живіт забурчав. Нерви та швидкі гормональні зміни, пов’язані з вагітністю, давалися взнаки на процесі травлення.

Цікаво, а в курей буває ранкова нудота? Я схилила голову і поглянула на яйце.

У якоїсь бідолашної курки забрали її іще не вилуплене курча, щоб нагодувати родину Норманів. Моя нудота посилилася. Може, варто подумати про перехід на вегетаріанську їжу хоча б на час вагітності?

«А, може, немає там ніякого курчати, бо не кожне яйце буває заплідненим», — подумала я, намагаючись заспокоїти себе. Моє третє око зазирнуло під шкаралупу та товстий шар білка і поглянуло на жовток. На його поверхні виднілися сліди життя у вигляді тоненьких червоних ниточок.

— Запліднене, — сказала я, зітхнувши, і завовтузилася на своїх руках. Свого часу Емілі з Сарою тримали курей. Щоб висидіти яйце, курці потрібно лише три тижні. Три тижні тепла й турботи — і з’являється маленьке курча. Мені здалося несправедливим те, що я змушена чекати кілька місяців, щоб моя дитина побачила світло дня.

Тепло й турбота. Такі прості речі, однак вони забезпечували появу нового життя. Що там казав колись Метью? «Усе, що потрібно дітям — це любов, турбота дорослих та затишне місце, куди завжди можна було б повернутися». Те ж стосувалося й курчат. Я уявила собі, що то є таке — бути огорнутою з усіх боків теплими перами матері-квочки і надійно захищеною від ударів та синців. Чи відчуватиме наше дитя те саме, плаваючи у глибині мого черева? Якщо ні, то чи існує для цього якесь заклинання? Заклинання, сплетене з відповідальності, що огорне дитя турботою й теплом, та любові, однак достатньо добре й лагідне, щоб забезпечити йому і безпеку, і свободу дій?

— Це моє щире бажання, — прошепотіла я.

Пік.

Я озирнулася. Багато хазяїв тримали у своїх домівках невелику кількість курей біля камінів.

Пік.

Звук ішов з яйця, що лежало на столі. На ньому показалася тріщина, а потім — маленький дзьобик. Двійко очиць отетеріло поглянули на мене з-під мокрих лискучих пір’їнок.

Позаду мене хтось охнув. Я обернулася. Енні, затуливши рукою рота, витріщалася на курча, що з’явилося на столі.

— Тітко Сюзанно, — гукнула Енні, опускаючи руку. — Невже це?.. — І дівчинка замовкла, показуючи на мене рукою.

— Так. Це — результат нового заклинання, яке склала пані Ройдон. Іди поклич Гуді Альсоп. — Сюзанна крутнула свою племінницю і підштовхнула її туди, звідки вона прийшла.

— Мені не вдалося помістити яйце у миску, пані Норман, — сказала я винуватим тоном. — Заклинання не спрацювали.

А курча, войовничо вмостившись на сідничку, запищало на знак протесту.

— Не спрацювало? Та я взагалі починаю